Важке становлення і розвал Системи
Дегодюк Е.Г.
На початку 1951 р. всі чотири колгоспи об’єдналися в один, звичайно, ім. Леніна, згодом придумали іншу назву – “Заповіт Леніна”. Багаторічним головою колгоспу був В.Я. Головко, а мій батько Дегодюк Григорій Сидорович став не дільничним, а головним зоотехніком об’єднаного господарства, що був у штаті Лиманської МТС.
У центрі Лимана, в парку поблизу “Червоної” школи, встановили гучномовець на високому стовпі, і тепер можна було слухати музику та новини. Смерть вождя всіх націй і народів, великого Сталіна, застала країну зненацька. Всі вважали, що він вічний, як Бог, а тут на тобі – не стало. Плакали дорослі, супились малі. Але світ не зупинився, життя йшло далі. Люди з надією чекали кращих часів, хоча калейдоскоп змін кремлівської влади не віщував нічого доброго.
Та ось у вересні 1953 р. до влади прийшов М.С. Хрущов, запахло хрущовською відлигою, що подавала надії на краще майбутнє. Якраз тоді народ був готовий до кардинальних змін, навіть до відміни колгоспної системи, про яку мріяли в окопах солдати Другої світової війни. І вони пішли б на це, адже люди ще знали, як треба господарювати на своїй землі.
Проте далі укрупнення районів, господарств, знищення «неперспективних» сіл і хуторів, впровадження, аж до полярного кола, кукурудзи, реформи не пішли. Найстрашніше, що утнув московський реформатор, це те, що знову усуспільнили корівок колгоспників, а всі вигони, пасовища і тирлища розорали до урізу води в річці, ставку чи озері. В повоєнні літа в Лимані кожна вулиця мала свою череду, вигін і пасовище поблизу села, корова набула статусу священної істоти, бо вона рятувала селянина в часи лихоліття від голодної смерті. А тут візьми і здай в колгосп, бо Микиті Сергійовичу примарилось, що радянський народ у 1980 р. вже житиме при комунізмі (що воно таке він, либонь, і сам не знав). Однак, розвінчання М.С. Хрущовим культу особи Сталіна захитало віру багатьох у непорочність Системи. Щоб ближче посунути блакитну мрію про комунізм, в 1963 р. колгоспи почали масово переводити в радгоспну систему і в березні 1970 р. колгосп „Заповіт Леніна” став радгоспом під назвою “Лиманський”. З цією назвою він і розвалився в 1997 році.
У середині 1950-х років у головах керманичів виникла ідея створення поблизу Донбасу Державної районної електростанції з використанням дешевого вугільного пилу. І дорогоцінні коралі неповторних озер Слобожанщини впродовж 1955—1956 рр. перетворено в техносферу, від чого потерпає і природа, і люди, про що читач обізнаний з попереднього викладу, і, хоч Система змінилася, але тиск на природу і здоров’я населення залишився той же.