27.11.1801 г. А. В. Владимирову
| 1. ХІ, 27, Основа |
Мой милый и любезный Андрей Василиевич!
Через Михаила Петровича письмо и крупицы от взяткобрательства Вашего я получил с великим удовольствием. Первое прочел и благодарил Вас от всего моего сердца, что Вы и из-за «Уложения» на меня выглядываете, а последнее вручил, кому следует. Видно, хорошо судьею быть! Теперь тебя и калачом, я думаю, не заманишь в нашу театральную банду; нет, брат! Наш театр падеся, не иметь нам уже таких хороших и усердных актеров, ни в казачестве, ни в гусарстве нету таких молодцов. Приезжай, пожалуй, хоть к празднику, понеже в вышеписанное время по силе генерального регламента имеет быть отдохновение, авось соберемся и пустим камедь. Мы терпим страшный голод с сей стороны, хотим уже женщин одевать мужчинами и играть хоть машмер.
Поклон Ваш от Анд[рея] Фед[оровича] пригодился, потому что его еще здесь нет, а ожидаем после Николаева дни. Ежели можно только, пожалуйста, собирайтесь к нам. И мы, взваля кулисы и все театральные приборы на сани, поедем по ярмаркам и по большим селам Христа славить.
Что Вы не учите нашего старого Биттермана, чтоб он был подвижнее и писал бы к нам хоть изредка? Приехал к нам, ухватил шилом патоки и ушел так, что и письма от меня не взял к Вам. Нашлите ему указ, чтоб он был пообстоятельнее. А Данилича жените, и тот только таскается, был в Писаревке, писал, что и к нам будет, но сбрехал. Прошу из сего сочинить по законам апелляционную жалобу и подать в суд, а с виновными, кто найдется, прошу поступить по законам.
С удовольствием вспоминаю прошедшее наше золотое время, как мы вместе весело жили. Нет! Все прошло без возврату. Вместо веселой молодости занимает место сурйозность, а там не приметишь, как и старость.
Вообрази, что мы сидим перед камином. Перед нами наши дети. Мы им шавки, и за кашлем и удушьем всилу можем рассказать наши театральные подвиги и поминутно будем оглядываться, не идет ли смерть опустить занавес нашего театра. Тогда комедия кончится и что будет – не знаю. Знаю только, что я и тогда буду твой преданнейший и усерднейший друг и так же, как и теперь, любящий тебя много
Григор[ий] Квитка.
Примітки
Вперше надруковано з неточним віднесенням дати до 1827 р. (Попов П. М. Невідомі листи Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, К., 1966, с 44 – 45).
Увійшло до зібрання: Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори у восьми томах, т. 8. К., «Дніпро», 1970, с. 103 – 104.
Автограф зберігається у Центральній науковій бібліотеці АН УРСР (далі – ЦНБ), фонд Попова П. М. На першому аркуші є приписки рукою матері та сестер Г. Ф. Квітки-Основ’яненка – своєрідне привітання адресатові.
Дату уточнено С. Д. Зубковим у статті «Невідоме про Квітку» – «Радянське літературознавство», 1967, № 1, с. 54 – 55.
Подається за автографом.
Владимиров Андрій Васильович (дати народження і смерті невідомі) – друг молодих років Г. Квітки-Основ’яненка, разом з ним грав на сцені основ’янського аматорського театру. Пізніше служив в Острозьку (нині Воронезької обл.) повітовим суддею і справником.
Відомо 9 листів Г. Ф. Квітки-Основ’яненка до А. В. Владимирова. Щирі й безпосередні, вони спростовують твердження про мало не природжену релігійність письменника, показують його зацікавлення театром, громадським життям. Листи А. В. Владимирова до Г. Ф. Квітки-Основ’яненка невідомі.
… крупицы от взяткобрательства Вашего… – Так Г. Ф. Квітка-Основ’яненко іронічно називає подарунок Владимирова – посилку з вином для матері і сестер.
«Уложение». – Йдеться про «Уложение о наказаниях уголовных и исправительных», збірник кримінальних законів Росії, якими керувались у своїй практиці повітові судді.
…ни в казачестве, ни в гусарстве… – Тут згадка про перетворення козацьких українсько-слобідських полків на гусарські за царським маніфестом 1765 р.
… к празднику… – до різдвяних свят.
Генеральний регламент – тобто статут, прийнятий Петром І, що регламентував діяльність колегій, їх взаємини з сенатом та місцевими органами влади.
Квітка Андр[рій] Фед[орович] (пом. 1843) – старший брат Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, власник маєтку в с. Основа. Був губернським предводителем дворянства у Харкові, згодом губернатором, сенатором, таємним радником.
… после Николаева дни… – За церковним календарем свято Миколи зимового припадало на 6 грудня.
… нашего старого Биттермана… – Йдеться про одного із учасників основ’янського театру, який виконував роль Біттермана в трагедії А. Коцебу «Зненависть до людей та каяття».
Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 7, с. 163 – 164.