Мертвец-шалун

Г.Ф.Квитка-Основьяненко

Шутка в двух действиях

Действующие

Дмитрий Павлович Житницкий – помещик, живущий в городе.

Варенька – дочь его.

Степан Петрович Рыбкин – приезжий помещик.

Груша – дочь его.

Алексей Васильевич Быстров.

Данило – слуга его.

Плитов.

Безменов – купец.

Щипкин – подрядчик.

Брокман – медик.

Пирожков – трактирщик.

Параша – дочь его.

Частный пристав.

Полицейские, солдаты.

Действие в городе.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Пантеон и репертуар русской сцены», 1848, № 12, с. 1 – 34. Автограф невідомий.

Датується 1840 р. на підставі листів письменника до Ф. О. Коні від 18 травня та 20 липня 1840 р., в яких він говорить про п’єсу як завершений твір. З листа від 18 травня видно, що перший її варіант написаний ще на початку 1830-х років:

«…В то время, когда принялся было за театральные пьесы, из одного анекдота пришло мне на мысль слепить комедию. Написавши, бросил, а потом лет до восьми вспало мне на ум, что при таком интересном сюжете мог бы выйти интересный водевиль, но нужно дополнить куплетами (я стихов, а еще более водевильных куплетов, не пишу), украсить остротами, каламбурами, веселыми остротами слов, кои, так и вижу, что готовы брызнуть на каждом слове, но мне этого, подумал я, не смастерить… И вот, чрез столько лет, дождался этого приятного для меня случая и в подтверждение сказанного имею доставить к Вам на Ваш суд беспристрастный и «дальнейшее рассмотрение».

В наступному листі ця думка повторюється, в ньому ж сказано і про назву п’єси – «Мертвец-шалун».

Отже, Квітка мав намір переробити комедію «Мертвец-шалун» на водевіль у співавторстві з Ф. О. Коні. Очевидно, останній не пристав на цю пропозицію, бо водевіль так і не з’явився. П’єса була надрукована вже після смерті письменника в журналі, редагованому Ф. О. Коні, під прізвищем Квітки.

Подається за першодруком із виправленням помилки у написанні імені персонажа (с. 239 – Владимир Иванович замість Василий Иванович).

Подається за виданням: Квітка-Основ’яненко Г.Ф. Зібрання творів у 7-ми томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 2, с. 229 – 259.