Адамова молитва

Богдан-Ігор Антонич

На цьому світі, Господи, затісно.

(Затісно, Господи, на цьому світі).

Уже сто літ, як я покинув рай.

коли я рай покинув.

коли із раю вигнав Ти мене.

як з раю

а може, на одну із зір Твоїх мене перенеси

пересели

(Уже сто літ блукаю в нетрях світу

мандрую (в пустині світу),

але у рай вертатись я зовсім не хочу,

бо в ньому теж мені було затісно,

тож

і, може, інший: кращий, ширший світ нам сотвори.

Ти це зумієш, зможеш це зробити

(вчинити)),

може, на планеті іншій

доволі місця на ній тузі і серцям

дешевий лавр оман дешевих

пізнав таємницю крові

попелясте світло

попелясте срібло

Вівторок, 1 вересня 1936

Примітки

Публікуємо вперше за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 176).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 707 – 708.