«З екстази птахи в’януть...»

Богдан-Ігор Антонич

З екстази птахи в’януть

(холодне срібло)

плюють холодним сріблом горла кранів

(прозорим)

(гарячим)

плюють холодним смутком горла кранів

і слина золота на язику зорі

(червона слина на зорі рудому язику)

блідому

(і срібло слина)

(зорі)

Язик дощу з троянд червоність лиже.

на тарілці срібло рижу

слина змій

сліпа зоря не бачить.

(глуха) (сліпа)

сліпа зоря не бачила, глуха зоря не чула

На пустині піраміда ночі.

помазаний єлеєм музи,

(помащений)

Пірамідальні гори

помазані єлеєм музи йдуть поети

(смутку)

панчатантра ночі (?)

Де пітекантропос? – твій старший брат?

Вівторок, 26 травня 1936

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967» (у розділі «Опис рукописів Антонича»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп, ф. 10, од. зб. 176).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 704 – 705.