Розмова в сутінках

Богдан-Ігор Антонич

Похилилась над нами

стіна

і пташками

з килимів співає.

Ти є тільки одна,

(побіч) тебе нема

(вже) більш нікого на світі безкраїм

і долоня долоні шукає

Чи твоя це,

чи моя

покотилась зоря,

хто знає

Лампу засвіти – загаси кохання,

ла

Зникне стеля

і з тапети сині птахи відлетять.

(Очі льоном цвітуть,

(синім льоном весни)

льоном сині

(Синім льоном зійдуть

в нашім сині) ?

Середа, 19 вересня 1934

Примітки

Публікуємо вперше за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп., ф. 10, од. зб. 68/1).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 695 – 696.