«За одно маленьке зерно сочевиці...»

Богдан-Ігор Антонич

За одно маленьке зерно сочевиці

я продав, безумний, свою душу.

Мають риби ріки, мають гнізда птиці,

тільки я один без свого дому й без своєї зірки жити мушу.

[…]

той хай бережеться місяця і риб’ячих очей і знову крейди

[…]

кидаю дзвінкі слова у глушу

За одно зловісне зерно сочевиці

запродав я крейдяному місяцеві необачно свою душу.

П’ятниця, 14 квітня 1933

Примітки

Вперше опубліковано: «Зібрані твори, 1967». Подано лише першу строфу і як продовження – вірш «В ріках риби…» (див. коментар до цього вірша у розділі «Поезії поза збірками»). Подаємо за рукописом (Львівська національна бібліотека, від. рукоп, ф. 10, од. зб. 175).

Подається за виданням: Богдан Ігор Антонич Повне зібрання творів. – Льв.: Літопис, 2008 р., с. 694.