Дума над Галичем

Іван Гушалевич

1

Чорний ворон кряче, кряче –

Умовк вітру шум,

Місяць в хмарі сів і плаче –

Кругом, кругом сум.

Тепер, думо, життя мого

Супруго вірненька,

Щебетюхо жалослива,

Злегка, з-помаленька

Защебечи, где ся діли

Галицькі часи,

Чи навіки заніміли?

Скажи же, скажи,

Або з вітром скрізь північку

Кинь вість коротеньку,

Або з зірков, з подружницев

Скрізь хмарку темненьку.

В моє серце ізболіле

Глянь надієв, глянь,

Над Галичем опустілим

Стань часинку, стань!

2

Чорний ворон кряче, кряче –

Умовк вітру шум,

Місяць в хмарі сів і плаче –

Кругом, кругом сум.

Іде дума, йде сумненька –

Ще сумніше мні,

Повіствує ізтихенька:

Ніт надії, ні!

Бо надія давно зимна,

Як мертвець, лежить,

Дармо за нев, милий друже

Серденько тужить.

Тяжкі враги безустанку

Тут, на сей землі,

Під Галичем гріб копали

І в гріб го вергли.

Затужила лебедиця,

Руськая земля,

Все загибло, но недоля

Лишилась одна.

3

Чорний ворон кряче, кряче –

Умовк вітру шум,

Місяць в хмарі сів і плаче –

Кругом, кругом сум.

По Дністров’ю кості сяють,

А усопші дні,

Як тінь змерлих, помигають

З ними давні сни.

Нема твоїх, Галичино,

Днесь рідних батьків,

Про них одна жиє пісня

У твоїх синів;

А сироти за померших

Гіркі сльози ллють –

Чей полегшу свому горю

Во сльозах знайдуть;

Але скоро й сліз не стане

І не стане дум,

Серце висхне, очі висхнуть,

Но зістане сум!

Примітки

Вперше надруковано у вид.: Гушалевич І. Цвіти із наддністрянської левади, 1852 р., с. 8 – 10.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 494 – 496.