Від автора

Ігор Ольшевський

Мої есеї “Павло Тичина: таїна життя і творчості” та “Павло Тичина: нові штрихи до містичного портрета” з’явилися друком у Волинській мистецькій агенції “Терен”відповідно 2005 і 2012 року, а проте в жодному разі не можна говорити, що тема для мене вичерпана, оскільки творчість цього, хоча й багато в чому суперечливого, але, без сумніву, геніального Поета – це безмежний океан, ба ні, космос, у якому знайдеться місце ще для безлічі відкриттів. Тому я цілком припускав, що повернення до постаті Тичини може бути неодноразовим – тим паче, що беручись за написання згаданих вище есеїв, я задумував їх як трилогію, отже, чимало що так і лишилося “за кадром”.

Повість-монолог “В ніч таку, морозяну і строгу…” є спробою бодай частково заповнити цю прогалину. Однак на відміну від попередніх – це твір суто художній, і в ньому набагато більше місця для письменницького домислу, моделювання різноманітних життєвих ситуацій (як-от історія з віщим сном Павла Григоровича) , тому цілком можливо, що трактування образів окремих літературних діячів і не зовсім збігатимуться з їхніми реальними обличчями та дійсними фактами їхніх біографій (це, зокрема стосується абзаців, присвячених Ісаакові Бабелю, Борисові Пастернаку, Софії Парфанович, Аркадієві Любченку та ін.).

В основу повісті покладено, однак, реальний епізод із життя П. Г. Тичини, описаний у вірші «Їдемо з Великої Багачки» (Після ювілею кобзаря Ф. Д. Кушнерика). Тож запрошую читача до уявної мандрівки нічним санним шляхом разом із Поетом, а також до нагоди (оскільки це повість-монолог) відчути себе в його ролі станом на грудень 1940 року…