Ой боже, боже, що то кохання може

Запис С.Руданського

Ой боже, боже, що то кохання може!

Кого я люблю, принеси єго, боже!

Ой хоть не єго, то товариша єго,

Нехай розпитаюсь за здоровлячко єго.

Ой чи він слабий, чи вмирати думає,

Що він у мене ніколи не буває!

– Ой я не слабий, вмирати не думаю.

Через вороги у тебе не буваю.

Я ж тебе любив, як у садочку грушу,

Через вороги залишити тя мушу.

Я ж тебе любив, як у садочку вишню,

Через вороги залишити тя мишлю.

Ой піду ж бо я та й низом понад ставом,

Ой бог відає, кому ся я зостану.

Чи тому діду з сивою бородою,

Ой що не годен постоять зо мною,

Єго борода, от як білая глина,

Моє личенько – як червона калина.

Єго борода – припічки замітати,

Моє личенько – молодцям цілувати.

Ой дай же, боже, звечора погодоньку,

Возьму відерця, та й піду по водоньку.

Взяла відерця та й пішла по водоньку,

Здибає козак молоду дівчиноньку:

– Ой ти дівчино, ти запашнеє зілля,

Хоч тебе не взяв, то прошу на весілля…

– Женись, козаче, щоб тебе оженило,

Щоб тебе, козаче, на лавці положило.

Женись, козаче, як вітер по дорозі,

Дасть же мені бог, дівчиноньці-небозі,

Бо я в чужині ще й в далекій дорозі.

Ой боже, боже, що то кохання може. Т. 1. Смутнії, № 53.

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 127 – 128.

Лист на сайт