Ой у лісі, у лісочку

Запис С.Руданського

Ой у лісі, у лісочку

Терен процвітає.

Сидить голуб на дубочку,

Голубка літає.

– Годі, годі, голубонько,

Годі вже літати:

Ой ходи, сядь коло мене,

Щось маю казати.

Ой ходи, сядь коло мене,

Щось я подумаю:

Либонь, тебе, серце моє,

Покидать думаю.

– Що ж то, милий, що ж то, милий,

Що ж то за причина?

Чи ти мене сам не любиш,

Чи твоя родина?

– Ой я тебе, серце, люблю,

Родина не знає.

Бодай тому тяжко-важко,

Що нас розлучає…

Пливе човен води повен,

Пливе і весельце.

– А тебе щось не видати,

Мій миленький, серце.

Відчиню я кватирочку,

Ой гукну я, гукну:

– Прибудь, прибудь, мій миленький,

Бо з жалю розпукну.

Прибуває мій миленький

В неділю раненько.

Ой зліз з коня, привітався:

– Добридень, серденько!

– На добридень, серце моє!

Ой як ся ти маєш?

Либонь же ти на чужині

Іншую кохаєш?

– Кажу тобі щиру правду:

Гіншої не знаю,

Тільки тебе, серце моє,

Як життя, кохаю.

Ой піду я в ліеок-трісок,

Ой там люди тешуть.

Ой стану я, послухаю,

Що вороги брешуть.

– Брешіть, брешіть, вороженьки,

Або перестаньте,

Або мені свої зуби

На підкови дайте!

Ой брехали вороженьки,

Та вже перестали,

Були смутні, невеселі,

Тепер раді стали.

Примітки

Ой у лісі, у лісочку. Т. 1. Смутнії, № 4. Останні два рядки кожного куплета співаються двічі.

Строфа, закреслена Руданським:

Пливе човен води повен,

Пливе і весельце,

А тебе щось не видати,

Мій миленький, серце.

Подається за виданням: Народні пісні в записках Степана Руданського. – К.: Музична Україна, 1972 р., с. 109 – 110.