Дія четверта
Михайло Старицький
Світлиця у Сірків, та ж, що і в 2-й дії.
Вихід І
Xимка сама.
Xимка
(прибира хату).
Другим людям неділя, а тобі нема ні неділі, ні свята у цих хазяїв! Весілля, бач, справляють! Ще й не видано, й не чутно, щоб таке було хапане весілля: шити, мити, білити – завтра Великдень! Щось не певне… А тут через них і ніг під собою не чуєш: увесь двір підмела, ще й піском підсипай та травою труси, бо, бач, велика пані поїде вінчатись! Багато таких панів, та на греблю нікому! Он ще підлоги вигадала оливою мастити, та ще кадить заставить. А остобісіла вже вона мені, хоч би вже швидче йшла до дідька в болото!
Вихід ІI
Химка й Сірко.
Прокіп Свиридович
Піймай, Химко, собаку та прив’яжи на ланцюг, щоб часом не кинулась на кого та не полатала литок.
Xимка
Хіба я собака? Хіба в мене собачі ноги, щоб я ще вам за псами ганяла?
Прокіп Свиридович
Та й я не підбіжу. Ти молодша, у тебе й ноги прудчіші.
Xимка
Підтоптала вже за вашими примхами, що хоч на плечі бери!
Прокіп Свиридович
Та ну-бо, Химочко, піймай, будь ласка! Візьми шматок хліба, примани Рябка та й насядь!
Xимка
Спасибі вам! Сідайте вже краще ви на його, коли вам нічого не шкода.
Прокіп Свиридович
Та ходім і я поможу, тільки не лайся, та повідчиняй мені вікна й ворота, нехай люде дивляться!
Xимка
Щоб поналазило їх і в двір, і в хату та щоб пообкрадали ще!
Прокіп Свиридович
Ну, що ж робить! Один тому час, що й батько в плахті!
Xимка
Ет!
(Виходить).
Вихід ІІI
Проня сама.
Проня
(виходить у білій вінчальній сукні, у білих квітках, обвішана цяцьками).
Аж не стямлюсь од радості, що таки, хвалити бога, діждалась свого свята! А який же гарний жених! Сиділа, сиділа, так зате ж висиділа! Образованний, модний, душка, чисто, як огірочок! Як я улюбльона, аж горить у мене все всередині, а серце тільки – тьох, тьох! Не знаю вже, чи й доживу до вечора… Як я пригорну його, як… Ой, ой, як здумаю… Когда б только скоріще!
(Закрива очі рукою).
Ото-то будуть усі заздрити! А я так під руку з ним та на них тільки: пхе, пхе, пхе! А шлейфом шелесь, шелесь, шелесь! На Хрещатику такою панією сяду; та все по-модньому, по-хранцюзькому…
(Пішла по хаті і стала перед дзеркалом).
Чи не вкоротив він мені шлейфа. Єй-богу, вкоротив, жидюга, вкрав! І казала ж мамі, щоб оддали на Хрещатику, так хіба ж з тією простотою зговориш! Ой лишенько, і це ж не по-модньому! Хто ж так високо талію робить? Ні плечей, ні грудей! А по моді усе должно бути на виставці!
(Походжа павою).
Пхе! Тут тільки тхне чимсь? Оливою од підлогів, пхе! Химко! Химко! Кади мені швидче по хатах, та більше, та поодчиняй вікна! Химко, Химко!
Голос Химки
Та чую, не позакладало…
Проня
Так повертайся ж швидче. Піти ще по двору проходитись, хай дивляться та губи кусають!
(Виходить).
Вихід IV
Химка й Устя.
Xимка
(входить з смолкою).
Уже повіялась, шелепа! От уїлась! Хоч би вже тебе викурити оцим куривом!
Устя
(вбіга з кошиком).
Добридень вам, з неділею будьте здорові! А де старі Сірки?
Xимка
Та там десь колотяться…
Устя
Чого ж то? А Проня де?
Xимка
А, і не питайтесь!
Устя
Чого це ваші до Секлити на іменини не прийшли? А там сватання було: просватали Галю за Голохвостого.
Xимка
Тю на вас!
Устя
Ти, дівко, не тюкай, а слухай! Пропили ми навіки Галю, а Голохвостий найняв катеринку та аж сюртука скинув, так вибивав тропака.
Xимка
Брехня!
Устя
Що ти мені брехню завдаєш? Стара вже я, дівко, щоб брехати; то, може, твоя мати брехала, як на лавці лежала!
Вихід V
Ті ж і Марта.
Марта
(засапавшись).
Добридень вам! А де ваші?
(Глянувши на Устю).
Уже випередила: от довгонога чапля!
(До Химки).
Чи ви знаєте, що Секлита Лимариха заручила уже Галю з Голохвостим?
Устя
А що, не казала? Брехня?
Xимка
Та що це ви мелете? Про якого Голохвостого?
Устя
Про Голохвостого – цилюрника, сина того, що за Канавою був!
Марта
Та він же один на весь Подол; другого Голохвостого немає!
Xимка
Так той же самий Голохвостий сьогодні вінчається з Пронею!
Устя і Марта
(сплеснувши руками).
Що ти? Невже?
Xимка
Та хіба не бачите, які тут прибори йдуть до весілля… Через них уже мені хоч руки й ноги одкидай!
Устя
Матінко моя, оце штука!
Марта
Ну й бешкет!
Устя
Та чи ти часом не дуриш нас?
Xимка
(показує у вікно).
Та он гляньте, як по двору походжа наша пава; пишається, мов верша в болоті!
Устя
(глянувши).
Ой ненько моя! Єй-богу, в білій сукні, ще й у квітках!
Марта
(за нею).
Справді, справді! І хвату почепила!
Устя
Так побіжім зараз до тітки Секлити сказати!
Марта
А побіжім! От буде халепа!
Устя
А буде!
(Стикається лобом з Меронією).
Xимка
(сміючись).
Ну, тепер уже піде баталія!
Вихід VI
Ті ж і Меронія.
Меронія
(спотикаючись і шкандибаючи).
Оце летять! Так штовхонули, аж тім’ям об двері ударилась! Господи Ісусе Христе, сине божий, помилуй нас!
Xимка
Амінь!
Меронія
Чи чули? Галю просватали за Голохвостого!
Марта
Спізнилась!
Устя
Він, чуєте, сьогодні вінчається з Пронею!
Меронія
Ой гріх який!
Марта і Устя
Ми йдем до Секлити зараз звістити.
Меронія
І я з вами. Ой не біжіть тільки так, бо я не зійду: у мене ноги покалічені! Ой не біжіть-бо!
(Вибіга за ними).
Xимка
(сміючись у вікно).
Та пождіть-бо, бо впаде! Ну й оказія! Ох зух! На двох вінчатись хоче! Чистий салтан! Ха-ха-ха!
Вихід VII
Химка, Настя і Наталка. Настя й Наталка виходять повбирані, але по-міщанськи.
Настя
Добридень вам! А Проня прибралась уже?
Xимка
З досвіта ще!
Наталка
А де ж вона?
Xимка
Та отам десь пошелепалась замітати двір.
(Виходить).
Настя
А я, знаєш, не хотіла після того вечора й приходити до тієї принді; та уже просила боже як!
Наталка
І мене теж; ще й стара Сірчиха приходила. Так я уже подумала, бог з ними! Ну й щастя ж оцій Проні! І чим вона взяла?
Настя
Кислим оком та довгим носом.
Наталка
А вже правда! І де в його ті очі були?
Настя
Звичайно, за гроші бере.
Наталка
То вона його заманила своїми гарними приборами та брансолетами.
Настя
Дай мені, серце, покій! Хіба вона вміє й прибратись до ладу? Поначеплює, понавішує, мов на куделю вовни, та й повертається, як індик, і все оте на їй, як на корові сідло…
Наталка
Іменно, як на корові сідло…
Настя
А з того ганчір’я ще й пика вигляда, що за три дні не одполощеш!
Вихід VIII
Ті ж і Проня.
Проня
(входить і поважно вітається).
Здрастуйте вам.
Наталка
Ах, яке на вас убрання, аж очі вбира!
Настя
Чудо, чудо! У вас таки смаку як у тії кралі.
Наталка
Та яке модне!
Проня
У первому магазині на Хрещатику шилось.
Наталка
А як до лиця все вам, хоч малюй!
Настя
Ви сьогодні дуже гарні, мов та квіточка, що в віночку!
Проня
Мерси за компліман!
Настя
(до Наталки).
Не передавай куті меду!
Наталка
(до Насті).
Та чорт її бери!
(Вголос).
Ой ненько, моя матінко! Який же у вас, Проню, брансолет, а сережки аж горять, мов саме сонце вскочило в хату!
Настя
Чи справжні ж?
Проня
Авжеж!
Вихід IX
Ті ж і Явдокія Пилипівна.
Явдокія Пилипівна
(вибіга з пекарні у чепчику і в довгім платку).
І де ж би то не справжні, коли! 3а каблучку ту на руку, чи як її, дала двадцять два карбованці, а за сережки аж сімдесят п’ять, своїми руками дала!
Настя
Ого! Сімдесят п’ять!
Наталка
Ой мамо моя!.
Проня
Таки не витерпіли, прибігли; ще й Химку сюди приведіть!
Явдокія Пилипівна
Як-то, щоб і тепер, коли слушний час настав, не похвалитись перед добрими людьми? Ні вже, дочко, вибачайте!
Проня
Охота! Диво яке, що золото чи гальмази!
Явдокія Пилипівна
Як-то не диво? От за ту матерію, що на сукні, позаторік платила ще по три карбованці!
Настя
Позаторік ще?
Явдокія Пилипівна
Еге ж, тепер за таку ціну не купиш!
Проня
Ви б, мамо, пішли краще до пекарні порядкувати, ніж не знать що верзти!
Явдокія Пилипівна
Та там уже все готове. А за другу сукню, шовкову, заплатила аж по три карбованці з половиною за аршин: така вже дорога, що й господи! Ось я винесу.
(Іде в кімнату).
Проня
Та що ви розносились, неначе не носили зроду шовкового?
Настя і Наталка
Покажіть, покажіть; ми ще не бачили!
Степан
(з-за вікна).
За кого Сірки віддають дочку?
Голос
За якогось цилюрника.
Степан
Невже за Голохвостого? Жид, значить, правду казав.
Явдокія Пилипівна
(таска цілий жмут всяких суконь).
Осьде, гляньте яке!
Настя
Чудесне! Широке та добряще!
(Маца).
Наталка
Ой яке гарне! Як шелестить!
Юрба всякого роду людей натовпом лізе до вікон, а дехто й до дверей.
Проня
Мамо, що ви робите? Гляньте на вікна!
Явдокія Пилипівна
Нічого, доню, нехай люде дивляться, який посаг даємо за дочкою: хай знають усі, що не поскупились! А ось, гляньте, зелена адамашкова!
Настя
Чи шовкове, чи бавовняне?
Явдокія Пилипівна
Шовкове, на два шістдесят, та й то через те уступив, що дуже залежала матерія.
Проня
Ви не знать що, мамо!
Явдокія Пилипівна
Чого? Єй-богу, правда!
Голос
(з-за вікна).
Та й зелена ж, як рута!
Парубок
(до дівчини).
Тобі до лиця пристало!
Дівчина
Диво й не пристало б: якби й на тебе начепити, то на жабу б здався!
Сміх.
Проня
Чуєте, який ярмарок завели?
Явдокія Пилипівна
То пусте. Ось ще одна сукня жовтогаряча, з якогось такого чудного, що й язиком не вимовлю.
Проня
З мухленталену.
Явдокія Пилипівна
Еге ж.
Голос
(з-за вікна).
Ой ненько моя, як жар. Аж горить…
Парубок
От би мені, бра, на штани!
Проня
Зачиніть вікна!
Явдокія Пилипівна
Нехай дивляться: один тому час!
Проня
Тут незабаром жених буде, а вони розташувались.
Явдокія Пилипівна
(знов виносить жмут білля).
А ось гляньте, які мережані та тонкі хусточки до носа.
Проня
Ви ще й сорочки принесіть!
Явдокія Пилипівна
І принесу, тут нема сорому: діло світове!
Наталка
Ой які ж гарнесенькі!
Парубок
(з-за вікна).
Гля! Гля! На доброго козака, то нікуди й чхнути!
Міщанки
(з дверей).
До твого носа й пристало!
Парубок
Та й у молодої ж з добру ковіньку!
Проня
Що ж це ви тут шкандаль робите! Напустили мужви!
Явдокія Пилипівна
(не слуха).
А ось укривало, єдвабове, рожеве; у Флоровськім вистібали.
Настя
Славно! Та велике яке!
Наталка
Тут і трьох можна вкутати!
Міщанки
(з-за дверей).
Я б під таке полізла!
Парубок
Та й я б, якби попросили…
Проня
Я не можу вже цього видержати! Гетьте, мамо, з вашим приданим! Химко, зачиняй вікна та повинось оцей мотлох! Ходімо, сестрички, од шкандалю до моєї кімнати…
Настя і Наталка
Ходімо, ходімо!
(Ідуть).
Xимка вбіга, але Явдокія Пилипівна їй маха рукою і разом розкладають на стільці всі речі.
Явдокія Пилипівна
Я ж піду стрічати гостей, а ти гукни старого!
Xимка
Добре!
(Іде до вікна).
Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон!
(Виходить).
Голос
(з-за вікна).
Чи ба! Хтось приїхав хвайтонами. Це, либонь, жених!
Другі
Де? Де?
Інші
Гетьте! Одступіться! Ой ноги! Ноги!
Вихід X
Голохвостий і два митрополичі баси.
Голохвостий
(ввіходить у фраці, при циліндрі, за ним два митрополичі баси).
Оце всьо, як видите, беру: двор величезний, садок, дом і те, што в дому.
1-й бас
О, Сірки не убогі! Сіркова лавка швидко перейде на першу вулицю на Подолі.
2-й бас
Наберете в кишені добра.
Голохвостий
Авжеж, наберьом немало добра: не в дурнів удались! Через неделю міста ви й не пізнаєте сього двору. Отут на вулицю вчищу кам’яний дом первого хвисону на два етажа під бляшаною кришею; а в старий дом я буду свиней заганять.
1-й бас
Тобі пощастило, брате, єй-богу!
2-й бас
Тільки слухай сюди, пане Свириде: я пам’ятаю трохи дочку Сірків, здається, мов погана…
Голохвостий
То не мешаєть, пустоє, значить, дєло: аби побольше дєнєг, то ми, брат, при боцє заведемо… гм…
2-й бас
Важно!
1-й бас
Люблю!
Голохвостий
(б’є по плечу).
Хе-хе!
(Одходить набік).
Коли б уже скрутитись швидче: у мене просто через ту Секлиту душі нєту… Ну, що як ускочить? Хоч з Києва тікай, не то што! Здається только, я їх уложив добре, да вони й у сварці, на щастя… Господи, пом’яни царя Давида і всю кротость його!
Вихід XI
Ті ж, Проня, Наталка, Настя. Проня входить манірно, за нею подруги.
Голохвостий
(підліта з квітками).
Позвольте, дорогая нєвєста, ради, значить, щасливєишого для меня дня, подать вам пукета і поцєловать ручку!
Проня
(соромливо бере).
Ах, мерси! Бонджур!
Голохвостий
Красниє цвєти прекрасной квєтцє.
(Цілує руку).
Проня
Мерси!
(Набік).
Який душка!
Голохвостий
Позвольте одрикомендовать вам моїх шахверов: Орест – знаменитий бас митрополичий, і не менче знаменита октава митрополича – Кирило…
Проня
(подає руку).
Очинно рада. Сєдайте.
Баси
Спасибі; ми й постоїмо.
Проня
Нєт, чого ж безпокоїться? Ще й в церкві, как дасть бог, настоїтесь.
1-й бас
Для такої панни і потрудитись можна.
Проня
Ви мне комплімента пущаєте? Мерси!
1-й бас
Можна й припустить.
2-й бас
Стоїть.
Голохвостий
Обхожденіє понімають.
Проня
Да, модні кавалери.
(Одходить під руку з Голохвостим).
Той лебезить.
1-й бас
(до другого).
Тут нас, брате, жде велика випивка!
2-й бас
Невже? Добре приймають?
1-й бас
Побачиш!
Настя
(до Наталки).
Дивись, як ота чапля маніжиться та кладе носа на плечі.
Наталка
Еге ж, ну їй уже можна…
Настя
Чіплятись на шию при всіх?
Баси підходять до них і просять під ручку.
Проня
(до Голохвостого).
Ах, не говоріть мінє такого, бо я как огонь зашарєюсь…
Голохвостий
Што ж дєлать, моя дорогая нєвєста, пуколько, когда ето свєтовоє дєло; да у меня просто сердце не видержить етой проволочки, єй-богу, может луснуть! Когда б поскоріше уже еті царамонії.
Проня
Да ужасть как долго! Я позову родителів зараз.
(Іде до пекарні).
Вихід XII
Ті ж і гості. Ввіходять поважні міщане й міщанки.
Гості
З неділею святою будьте здорові ї з чесним весіллям! Дай боже щастя сьому домові!
Міщанки
А де ж хазяї? Не видко…
Другі
Ото, певно, жених з квіткою.
Міщанки
Тай у куце ж убрався!
Другі
А нічого, з себе гарний!
Міщанки
Тільки худий, нічого й в руках подержати!
Голохвостий упада коло подруг.
Вихід XIII
Ті ж і старі Сірки, за ними Проня й Химка.
Сірко йде попереду, за ним Явдокія Пилипівна з хлібом з сіллю, Проня, похнюпивши очі; за нею у дверях становиться Химка.
Прокіп Свиридович
(до Голохвостого, обнімаючи).
От тепер ви вже наш: тепер нас ніхто не розлучить! Будьте ж щасливі в новій жизні!
Голохвостий цілує руку Явдокії Пилипівні.
Явдокія Пилипівна
Дай боже вам усякого щастя й здоров’я! Любіть мою дочку: одна тільки й є!
Прокіп Свиридович
(бере Проню).
От передаю вам їх з рук на руки, любіть і жалуйте!
(Цілує Проню).
Пошли вам боже всякого благополучія; а ви нас, дочко, у щасті не забувайте і вибачайте вже, що ми прості!
Явдокія Пилипівна
(цілує Проню і плаче).
Ніхто не знає, одна мати знає, як тяжко видавати заміж одним одну дочку. Була, жила в хаті, а завтра ні до кого й слова буде промовити!
Проня
Мамо! Годі! Коли б уже швидче!
Міщанки
(плачуть).
Так, так! Справді!
Міщане
Не тепер, то в четвер, а все-таки дівчат не мине те лихо!
Прокіп Свиридович
Не плач, стара: треба ж колись віддати.
Явдокія Пилипівна
Ох, тяжко ж мені з дочкою розстатись.
Голохвостий
Не баріть, папонько й мамонько, діла: в церквє поп дожидаєть!
Прокіп Свиридович
Пора, пора, стара!
Явдокія Пилипівна
Химко, давай швидче килимця! Поблагословимо зараз та й до церкви!
Голохвостий
(до басів).
Гукніть на хвайтона, щоб готові були!
(Про себе).
Винеси, господи!
Простилають килима. Старі сідають на стільці з хлібом з сіллю. Молоді становляться на килимі; два баси, Настя і Наталка з свічками по боках.
Вихід XIV
Ті ж і Секлита Лимариха, Устя, Марта і Меронія, а потім і Галя.
Секлита
(за вікном).
Пустіть, пустіть! Пропустіть Секлиту Лимариху!
Всі поторопіли.
Голохвостий
(набік).
Пропав я!
Проня
Тітка?
Сірко
Сестра?
Степан
(з-за вікна).
І-і! Тітка Секлита, ще поміша весіллю, треба сповістити жида.
Секлита
(сліта несамовито).
Стійте, не благословіть! Не благословіть, кажу!
Явдокія Пилипівна
Бог з тобою, сестро!
Прокіп Свиридович
Господь з вами!
Секлита
Га! Злодіяцьке весілля? Хотіли вкрасти мого зятя, жениха моєї Галі, та не вкрадете! Я вам докажу, що не вкрадете!
Сірко
Сестро, опам’ятайся, чи ти при собі?!
Проня
Що це за шкандаль! Якого жениха?
Секлита
Я при умі: Секлиту Лимариху не обійдете! Я за своє дитя встою, встою! Не пущу до вінця! Стійте, не підете! Не пущу, хоч лусну!
Марта
Не пускайте, кумо, не пускайте!
Прокіп Свиридович
Бога ради не кричіть: дивіться, скільки по вікнах людей!
Явдокія Пилипівна
Сестро! Секлито Пилиповно! Не роби сорому нам, прошу тебе! Чим же ми зинні?
Секлита
(кричить).
Не винні? Одбили жениха у моєї дитини? Я на всі Кожум’яки кричатиму: розбій, розбій!
Проня
Ой шкандаль! Шкандаль!
Коло вікон ціле стовпище, одне на одного лізе, гвалт, крик: «Ой, не душіть!», «Пустіть хоч руку!», «Шибка, шибка!» Врешті верхня шибка луснула і брязнула на долівку. Меронія, Марта, Устя то до вікон шепчуть усім, то до Секлити; вони дуже раді бешкету.
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна
Зачиняйте вікна, одгоньте людей!
Голохвостий
Що ж це, впустили якусь самашедшу!
Секлита
Я самашедша? Ти мене самашедшою зробив!
Проня
Вона п’яна! Залила очі та й лізе!
Явдокія Пилипівна
Голубко, сестро, не безчесть нас, не губи нашої Проні! Одна ж тільки!
(Плаче).
Секлита
Сестро! В тебе дочка і в мене дочка! Нехай я буду й сяка й така, і проста, і ликом шита, а все-таки я мати своїй Галі! Не дам знущатись над моєю дитиною і запанілим поганцям!
(До Голохвостого).
Нащо ти дурив моє дитя, нащо топтав до неї стежку? Нащо залицявся, коли ти не думав її брати?
Проня
Свириде Петровичу, що вона каже?
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна
Як же це, Свириде Петровичу?
Голохвостий
Брехня, брехня! Я вам не позволю публіковать меня! Я вам! я… я…
Устя
(до Секлити).
Ще й брехню завдає?!
Секлита
Я тобі докажу брехню, перевертню чортовий, пройдисвіте, ланцю!
Голохвостий
Я такого шкандалю не попущу, не прощу нікаким разом! Я вам не хто! Я Свирид Петрович Галахвастов! Мені гаваріть такого чортовиння? Да у мене всі будочники он де!
(Показує кулак).
Да я вас у часть! Да я вас за брехню в рештанську і замкну трома замками!
Устя
Що, як замкне?
Всі
Під три замки?
Секлита
Ой люде добрі, що ж це! Мене у рештанську за правду? Секлиту Лимариху, чесну хазяйку, під три замки? За те, що ти вчора заручився з моєю дочкою?!
Проня
Ай! То правда? Що ж це?..
Прокіп Свиридович і Явдокія Пилипівна
Господи, глум який! Попущеніє боже!
(Плачуть).
Меронія
Чисте скушеніе!
Голохвостий
Врьош, стара! Я її знать не знаю, вєдать не вєдаю! З її какоюсь дочкою! Вона сказилась! А ми, Проню, хадьом вінчатись, Прокопе Свиридовичу, когда почали дєло, то надобно якось кончать. Невже нас буде держать одна брехлива баба?!
Секлита
Я брешу?! Я сказилася? А не діждеш ти з твоїм чортовим батьком, з твоєю поганою матір’ю! Не будеш вінчатись: не пущу попа в ризи, хоч роздеріть мене! Од кумці-голубці, кажіть же ви, хай люде чують; заступіться хоч ви за Лимариху, – опаскудив мою чесну сім’ю оцей ланець, шарлатан! А сестра рідна за ним руку тягне!
1-й бас
(2-му).
Що, брат, не горілкою пахне!
2-й бас
От халепа!
Проня
(кричить).
Докажіть, докажіть!
Марта
Як же, учора заручився, сама власними очима бачила і оцими вухами чула! Щоб я луснула, коли ми не пропили Галю!
Устя
Та ще спочатку за столом, а далі і долі, і заручних пісень співали їм.
Меронія
Та ще цей раб божий і танцював без одіянія скусительно!
Проня
Ой! Підступило під серце! Рятуйте!
(Переходить і припада до матері).
Явдокія Пилипівна
Господи, боже мій! Що ж з нею? Хоч згляньтесь!
Прокіп Свиридович
Що ви зробили з дитиною нашою?
Кинулись до Проні, розстібують плаття.
Секлита
А що, не вірили, який зух?
Голохвостий
(з одчаєм до Проні).
Не вірте їй: це заговор! Вона підпоїла, підкупила свідків. Я їх усєх на суд! Ну, де ж би таки я, Галахвастов, посватався на какой-небудь простой поганкє?
Секлита
(з кулаками до Голохвостого).
Моя дочка поганка? Ах ти, каторжний, сибірний! Та я тобі очі видеру з лоба!
Проня
(нервно плаче).
Мамо, я не вірю їй! Вона нарочито шкандаль робить… Заступіться ж! Не видержу… давить мене!
Явдокія Пилипівна
Сестро, зглянься на нас! Не безчесть дочки. Господь тебе покарає на твоїй!
(Рида).
Прокіп Свиридович
Слобоніть гостину, сестрице! Бачите, яке лихо!
Секлита
Так так? Мене з хати?!
Проня
(кричить, ридаючи).
Ідіть собі! Не топіть мене!
Секлита
Дурна ти, навісноголова! За якого харциза заступаєшся! Думаєш, що любить тебе? За гроші тільки бере, за гроші! Та він тебе вчора привселюдно лаяв, нівечив, гидив!
Голохвостий
(кричить).
Не йміть віри їй: бреше!
Секлита
Ой кумці мої, заступниці мої! Кажіть уже ви, бо були там! Кажіть по правді!
Марта
А лаяв, господи як, і в батька, і в матір; величав її совою, чаплею, кислоокою жабою!
Проня
Ой, ой! Зарізав!.. Під серце! Води!..
Явдокія Пилипівна
Боже мій! Убили дитину мою!
(Упада коло дочки, розстібуе їй плаття).
Устя
А проклинав як: щоб і халера, і чума на їх голову, щоб виздихали цілим кодлом!
Меронія
Прорицав: анахтема, і дунув, і плюнув, як на сатану!
Голохвостий
(несамовито).
Це наклепи! Я в суд подам!
Проня
Ай, води, води!..
(Ніби зомліла).
Прокіп Свиридович
Химко, води швидче! Господи, одпусти і припусти!
Явдокія Пилипівна
Ой рятуйте! Нежива!
Xимка приносить воду. Прискають удвох на Проню. Степан продирається в двері і щось шепоче Галі. Проня телесуеться, коло неї упадають старі.
2-й бас
Пропала вже випивка!
1-й бас
Ходім мерщі, щоб ще до мирового не попасти!
Проня
(істерично).
То такі ви? Мені одно, а друге другій? При мені у очі мало не вскочите, а за очі банітувати… Ох! Ох!
Голохвостий
(одступа).
Та що ви їм вірите!
Проня
Чого ви ходили до мене? Нащо ви божились, клялись, падали передо мною на коліна?
Голохвостий
Та стійте ж…
Проня
Не за ваші магазини йшла… я… вас любила… а ви назнущались… осоромили на весь Подол… На весь Київ!.. Гетьте! Ой смерть моя!
(Мліє).
Прокіп Свиридович
Бон, вон з нашого двору, щоб і слід тут ваш не смердів!
Явдокія Пилипівна
Вон, вон! Не треба нам такого зятя!
Голохвостий
Ну, до свіданья!
Секлита
(хапа його за поли).
Ну, тепер я вже не пущу!
Голохвостий
(вириваючись).
Одчепіться!
Секлита
Не пущу, не пущу! Думаєш, що багатий, так і безчестити мене можна? Женимо!
Степан
Та який він багатий? Він банкрот!
Секлита й Сірки
Банкрот… банкрот!
Голохвостий
(виступа наперед, з запалом).
Чого витріщились? Ну, банкрот, так і банкрот! А ви думали, как би я був багатий, то пошов би до вашого смітника?! Ха-ха-ха! Свинота необразована! Авжеж, мені ваших денег тольки й нада било! Так і понімайте! А вони заклали сібє в голову, що я на їхніх дочок задививсь. Антересно дуже! Не найшов би где? Поліз би на смітник! Да я, как первий кавалер, і у Липках би знайшов настоящих баришень з отакими куделями, а не сватався б на вашій дурній поторочі, поганій Проні!
Проня
Ай!
(Зомліла).
Секлита розвела руками.
Вихід XV
Ті ж, жид і квартальний.
Жид
Ай, гвулт! Ферфал! Беріть його – он тамечки шарлатан, мошенник!
Квартальний
Пожалуйте в часть!
Всі остовпіли, Голохвостий опустив циліндра.
Картина
Завіса
Примітки
Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1964 р., т. 2, с. 421 – 436.