Дівчина, лице миюча

Переклад М. Шашкевича

Дівчина си личко умивала

І, миючи, к лицю говорила:

«Коб я знала, личко моє, личко!

Що тя старий буде цілувати,

Пішла би я горою зеленов,

Весь полин би-м по горі зібрала,

Із него би-м воду вицідила,

Мила би-м тя нею в кождий ранок:

Як стар поцілує, щоби-сь гірке було.

А коб знала, личко моє, личко!

Що тя молод буде цілувати,

Пішла би я у зільник зелений,

Всю би рожу в зільнику зібрала,

Пак би з неї вицідила воду,

Мила би-м тя нею щозарання:

Щоб, як поцілує, молодому пахло,

Щоб му пахло і миленьке було.

Волю з молодим по горах ходити,

Як зо старим по білому двору;

Волю з молодим на камені спати,

Як зо старим на м’ягенькім шовку».

Примітки Ю. Романчука

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 45.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Русалка Дністровая», с. 105 – 106.

Автограф перекладу пісні «Дівчина, лице миюча» зберігається ЛНБ, архів М. Шашкевича, п. 1, од. зб. 35.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 556.