Китиця

В. Ганка,
переклад І. Вагилевича

Віє вітренько

З князівських лісів.

Біжить дівонька

До потоку,

Набирає води

В ковані відра.

По воді к діві

Китиця пливе,

Китиця вонна

З рож і фіалок.

І яне діва

Китицю ймати, –

Спала, ах, спала

В студену воду!

«Коби-х я знала,

Китице красна,

Хто тебе в порхку

Землицю садив,

Тому бих дала

Перстень золотий.

Коби-х я знала,

Китице красна,

Хто тебе ликом

Тоненьким зв’язав,

Тому бих дала

Єглоньку з коси.

Коби-х я знала,

Китице красна,

Хто тя в студену

Водицю пустив,

Тому би-х дала

Вінок з головки».

Примітки

Переклад із «Краледворського рукопису». Вперше надруковано у чеському науковому журналі «Časopis Českeho Museum», 1838, т. 3, с. 397 – 398, у тексті статті чеського письменника і перекладача Яна Православа Коубека. Автограф невідомий. Передруковано у вид.: Шашкевич Маркіян, Вагилевич Іван, Головацький Яків. Твори, с. 173 – 174.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 395.