Лік на похмілля

Сидір Воробкевич

Вже співи заніміли…

Пугар, фляшки з вином

Лежать, неначе трупи

Бездушні, під столом.

Куди лиш оком гляну,

В руїнах все лежить –

Ах! дайте оселедця,

Бо ми жага палить!

Згоріли, як та Троя,

Всі грошики мої,

Зісталось лиш похмілля

І шум у голові.

Най чорт бере шампани

І вражий той бенкет!

Ах! дайте оселедця,

Бо ми жага налить!

Хоч вчора, мов та річка,

Вино з чарок текло,

То нині як в Сахарі

У горлі все зісхло.

Мов люта буря, вихор

У голові шумить –

Ах! дайте оселедця,

Бо мя жага палить!

До тебе я, шинкарко,

На поправку прийшов.

Шматирки дай, чорнявко,

Щоб знов я став здоров!

Сама переконайся.

Як лоб мене болить –

Ах! дай же оселедця,

Бо мя жага палить!

З цибульков оселедця

Вона дала мені,

Калатнув я шматирку.

Та й не одну, а дві.

На то ще свиснув гарно

Молдавського вина –

Дивись! і вже похмілля

Пропало, вже нема!

Ци то шинкарки очі

Зробили чудо то,

З цибульков оселедець,

Шматирка ци вино, –

Не знаю, милий брате,

Лиш знаю, щом здоров,

Співати і гуляти

І пити знов готов!

Примітки

На ці слова С. Воробкевич склав і музику, створивши пісню.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 116 – 117.