10. Засідання 23 жовтня 1921 р.
[З 5 г[од]. веч[ора] до 8 ¼ [год]. по обіді].
Мороз.
У нас єсть деякі пекучі питання, які необхідно вирішити, бо часу вже мало, а праці ще досить остається. Ми управились поки що розлянути й вирішити до 11 пакту, а ще в нас залишається: «Рідна мова у Церкві» і т. д. Так що, браття, ще досить багато. Якось треба їх так розділити, щоб вони були закінчені в найближчий термін.
Потім справа з єпископатом. Бог дав нам єпископа. Але нам треба подбати, щоб у нас було більше пастирів. І от ми мусимо обміркувати, скільки й де треба було б мати пастирів і кого туди призначити.
Потім тут ще піднімалось питання про головне убрання єпископів. Нарешті, я сьогодні читав відозву Собору. Вона вчора була ухвалена нарадою, але ще потрібує остаточного ствердження. Це єсть біжучі справи, які, може, ми сьогодні розглянемо. Перше всього, я думаю, ми повинні заслухати відозву Собору і, може, ми ствердимо її.
Чехівський.
(Читає відозву) [текст відсутній].
Мороз.
Хто бере голос?
[Прізвище не вказано.]
Треба змінити спочатку титул. [На] «архиєпископа і митрополита Київського і всієї України».
Додати до священства і церкви “і инших членів Церкви”.
[Прізвище не вказано.]
Ще не мішало б упомьянути про надзвичайність цього акту для народу.
Мороз.
Собору вгодно затвердити цю відозву? (Да). Значить, вона затверджується і передається в юридично-правничу комісію, щоб вона відповідала всім редакційним вимогам.
Тепер така ще справа. Тут де-які члени піднімали питання про надсилку привітання єпископу Пархвенію. На мій погляд, це слід зробити. Він був першим перекладником євангелія [1]. Його іменем було спочатку багато зроблено. Те, що він в останні часи зійшов з свого шляху, то вже наша зла доля. Такі приклади знаємо ми і з Кулішем [2] і з другими діячами. Так що я вважав би, що нам слід від Собору привітати Пархвенія і побажати йому допомоги Божої в роботі на користь Церкви. (Просимо).
[Прізвище не вказано.]
Зараз єсть чутки, що він дуже хворий. Можна побажати йому видужати. (Добре).
Мороз.
Щоб всі непорозуміння, які ми маємо до єпископату російського, від нього відокремити. (Згода).
Далі, ще де-хто подавав запитання, як буде з головним убором нашого ископа. До цих пір манахи мали чорні клобуки, а инші – білі. Чи наш єпископ усить мати убір, клобук, в церкві? Можна було б, щоб у єпископа був чорний обук, а митра була з червоним хрестом.
Проф. Данілевський.
Коли ми придивимось, то побачимо, що наказ Господен каже нам, що ні духівннцтво, ні єпископат не мусить відріжнятись щодо одягу від инших людей. Але потроху витворювалась одіж урядова і, з другого боку, одіж звичайна в житті духівництва. Якщо ми подивимось на святі образи, хоча б Миколи Чудотворця, то ви легко побачите, що на давніших образах немає окремого урядового одягу, який родився пізніш і зостався в Церкві Христовій. Тим паче не можна знайти якогось сталого одягу в його приватному житті.
Тепер ви бачите, що духовенство відріжняється окремим одягом. Але коли ви звернете увагу, то побачите, що він навіть в російській Церкві не є обовьязковий у звичайному житті. Укажу на духівництво, яке виконує обовьязки при посольствах. Все Духівництво не носить ніякого окремого одягу. Воно носить там, кордоном, цивільну одіж. Це властиво не тільки нашій Церкві, а навіть католицькому духівництву, одіж якого за кордоном являється обовьязковою. Вони кордоном ходять у звичайному одягу.
Як було за часів найсвятіших отців церкви, найбільш відомі отці, як святий Амвросій, Августин, вони не мали жадного окремого одягу, який зьявився у єпископів, починаючи з 9-го століття. Тільки з цього часу стали переважно призначатись в єпископи з ченців, а з 19-го вибирались тільки з ченців. В Раді Єпископів старший був також не з чернецтва. Так, наприклад, архиєпископ Новгородський був зі складу духівництва білого. Таким чином, клобук, який пристав ченцям, він не може бути у нашого єпископа з білого духовенства.
Вигадувати щось нове, на мій погляд, немає чого. Якщо ж знову будемо вигадувати якісь прикраси, то знову замісць спільного духовенства, замість душпастирів, вільно обраних і непримусово шанованих, у нас знову зьявиться якась окрема церковна верства з окремими прикрасами, і все повернеться до зовнішніх форм, до зовнішніх прикрас, а про живу, справжню віру всі забудуть. (Дякуємо).
Мороз.
Може, ми це питання віддамо в комісію, яка розглядає подібні справи? (Так).
Мороз.
Тепер – справа єпископату. В Президії Церковної Ради були з боку єпископату такі міркування, щоб наш Собор виніс таку ухвалу: Що на Україні утворюється 12 катедр. (Читається) [текст відсутній]. Решта буде організовуватись по волі місцевих організацій. Коли б ми це ухвалили, тоді було б питання, кого на їх обрати. Списки таких осіб єсть. Крім того, єсть ще кандидати, яких тут немає, але які висловили згоду зайняти катедру. Так ось, коли ми сьогодні обговорюємо, то я вважав би, що ця справа не жде. Нам треба організувати єпископат в найближчі часи. Я думав би, що зараз можна кожен день правити і поставляти одного єпископа.
І також з боку Церковної Ради єсть пропозиція установити кількість катедр, установити їх місця і обрати кандидатів, яких треба туди призначити. На мій погляд, заслуговує такої ухвали протоієрей Іван Тодорович. Потім, може, можна було б прохати нашого шановного діяча Миколу Левицького. Його треба, браття, обрати на Полтавщину. Там старий Пархвеній; був би й наш старенький. Далі, єсть ще другі. Ось отець Михновський. Може, ще другі. Може, й ми почнемо з цього?
[Прізвище не вказано.]
Чесний Соборе!
Я, крім цих катедр, пропонованих зараз по губерніях, я гадаю, разом з цим установити катедру для Київщини, тому що Київщина являється самим центром, відкіля пішла хвиля визвольного руху. Ще треба катедру в Уманському, Чернігівському і Канівському повітах, де є вже старі московські катедри. Я думаю, крім цих 12-ти, треба установити катедри ще тут і зразу ж поставити єпископів. От моя пропозиція конкретна. А там вже далі кожна губернія буде обірати собі єпископа.
[Прізвище не вказано.]
На майському Соборі були виставлені кандидатури.
Зачоса.
Всечесний Соборе!
На мій погляд, нам треба вибрати кандидатів по губерніях. А потім місцеві організації, так як це було вирішено на Соборі, деревні, міста, мають висловлювати побажання, щоб в кожному повіті мати свого єпископа. Це питання повинно вирішити дома. Може кожен повіт мати, може спільно два повіти. Про це краще побалакати дома. Що торкається губерній, то це ми повині вирішити зараз.
[Прізвище не вказано.]
Спершу призначити губерніальних, а потім – повітових, так і сказано.
[Прізвище не вказано.]
Всечесний Соборе!
З свого боку, теж пропоную висвятити спочатку на головні місця, але зауважую, що нам треба звернути увагу, що наші вороги тим користуються, що в нас не було єпископів і зараз всюди висвячують, щоб провокувати цю справу. Таким чином, я пропонував бн не відкладати цю справу, і на повіти призначити також зараз.
Малеча.
Я ненадовго займу вашу увагу. Я хотів би сказати, що нам не слід робити так, як російські єпископи, де єпископи сиплються, як “з рогу ізобілля”. Треба, щоб [ця справа йшла повільно]. Треба туди призначати єпископа, де він потрібний, або може спричинитись до кращого ведення цієї справи, а не обтяжатиме.
Зараз буду говорити про Херсонщину. Там зараз парахвій максимум 30. Отже, призначати єпископа в Херсонщину, для Одеської й Микоаївської губерні[й] зараз немає потреби. Бажано, щоб був тільки один єпископ. Я маю наказ від Херсонщини, щоб туди послали єпископа зараз, а при міркуванні цієї справи вирішено, що єпископ буде в Миколаєві.
[Прізвище не вказано.]
Я хотів звернути увагу на те, на що звертав Собору Київщини. Бажано було б вживати назви катедр не ті, які вживають російські єпископи, а наші старі, колишні. Може, коли ми будемо будувати наші єпископства, то ми будемо вживати ці старі назви.
Чехівський.
Я гадав би, що ця справа буде вирішуватись після розгляду справи життя парахвіяльної Церкви. Зараз нам можна було б встановити, скільки треба архиєпископів. Діло в тому, що єпископська Церква наша буде робити цілком інакше діло, як раніш. До цього часу він підписував резолюції, був бюрократичним органом, і Церква висвячувала тільки того, хто пройшов стаж науковий, коли по суті – єпископське служіння зовсім инакше.
То служіння звичайне всіх вірних самої Церкви. Він повинен обьїхати ввесь приход не для контролю, а щоб знати життя кожного віруючого. З кожним віруючим бути в тісному сполученні. Перша Церква через те так пишно й розцвіла, що ця Церква жила будучим життям. Так що наша задача – щоб життя було повне, щоб єпископ навчав вірних і пресвитерів ученню Христа. Він мусить дивитись, у кого горить огонь душі. Він мусить стежити за тим, де ведеться якась праця, в якому селі єсть священик, який творить. Йому в навчання треба посилати людей. От через що ми не можемо зупинятись на тому, що в нас по губерніях будуть духовні губернатори. Нам на цьому спинятись не можна. Нам треба, щоб єпископ нічим не відріжинвся від людей. Щоб була одна одіж, бо одіж ця мішає бути віруючим. Таким чином, я дивлюсь на наші перші катедри, як на перші дороги.
Шакун (Поділля).
Любі брати!
Справа набуття єпископату, намічення кандидатів по губеррніях – справа надзвичайної ваги. Коли намітити їх і обмірковувати на місці, справа дуже рискована. Там, на місцях є досить міцні сили. І от іменно там ми мусимо їх обрати. Тут же треба обрати в самі необхідні головні місця, та й то не на всі.
[Прізвище не вказано.]
Я тільки запитаю, про що не зазначив попередній оратор. Як іменно ці кандидати будуть обиратись – тут чи там?
[Прізвище не вказано.]
Я пропонував би, щоб кандидати називались тільки по бажанню губернських представників. Декотрі говорили, щоб проводились наші кандидати, а не другі. Далі, що торкається єпископів, яких можна обрати, то є думка, що можна обірати кого б то ні було. Не можна назначати єпископа без стажу. Колись, коли справа буде певна, єпископів можна буде висвячувати малограмотних і без стажу духовного чи громадянського, а зараз не можна.
Що торкається катедр, то обрати тільки в головніші місця – 2 – 3 – 5, а обірати зараз 12 головних не слід. Треба обрати тільки 2 – 3, щоб вони могли задовольнити нас на перші часи праці.
[Прізвище не вказано.]
Святий Соборе!
Я хочу додати. Як видно, кожна губернія хоче мати свойого кандидата. Я придержуюсь тієї думки, що в свойому отечестві не можна бути пророком. Я гадав би, що єпископ мусить бути з другої губернії. Тоді діло, на мій погляд, стояло б краще.
Мороз.
Більш ніхто не бере голосу?
[Прізвище не вказано.]
Всечесний Соборе!
Ви вирішили правильгю справу набуття єпископату. Тепер нам треба забезпечити цей надзвичайний акт, щоб у нас була законна кількість єпископів. І от, дякуючи Богові, оден єпископ єсть. Для того, щоб не прибігати до надзвичайних умовнії, нам треба набути ще одного єпископа. Намічаючи кандидатів по губерніях, треба знати, куди ж він приїде. Треба, щоб губернія приготувала йому місце. Як сказав зараз представник Херсонщини. що там не більше 30 парафій. Туди посилати єпископа рисковано. Тому пропоную – треба утворити катедри, але не посилати зараз єпископів. Щоб губернія сама затребувала! Ми наперед знаємо, що нам треба висвятити ще одного викарія, і цей єпископ надалі буде висвячувати нам єпископів.
Мороз.
Я хочу зробити деякі уваги. Перш за все, у нас буде панувати виборче начало. Але призначення Собором не порушує права цього, бо Собор є представник всієї України.
Друге, – дуже бажано, щоб кандидати від губерній були вибрані там. Але це провести зараз дуже трудно. У нас питання мусить стояти так, щоб бути на всякий раз організованими, щоб зразу задовольняти вимоги. Безумовно, за місцевими організаціями залишається право обрати цих осіб. Ми посилаємо туди єпископів тимчасово, на час відсутности обраних.
Третє, – тут вже було зауважено, що наші єпископи не будуть князями і помпадурами [3]. Через це немає нам ніякого жах у, що він буде там, де 30 парахвій. Він буде простим священиком тільки з повною благодаттю Божою.
Четверте, – безумовно, ми можемо дати туди єпископа, де єсть наші парахвії. В Києві, в Полтаві, в Лубнах і т. д. єсть парахвії. На Кременчужчині, в самому Кременчузі у нас нема парахвії. Була в Золотоношському повіті, єсть, здається, й зараз. На Катеринославщині в одному селі також є парахвія. На Волині парахвія є, та нема де правити. В Олександріївському Запорожжі єсть парахвія. Буде єпископ, то буде діло. В Одесі єсть [парахвія], але її залишив священик, і навіть [там] не правит ься. Туди неодмінно треба єпископа. Так що, в усякому разі, 12 цих катедр ми мусимо затвердити і дати туди людей, по змозі.
Що торкається Київщини, то тут умови надзвичайні. Митрополит казав, що тут буде 14 єпископів. Нам треба призначити не менш. У нас знайдуться не гірші священики, ніж в російського єпископату. При цьому не треба губернських зьїздів, бо це візьме силу часу. Хай сама парахвія визнає, що треба єпископа. Таким чином, вважаю, що ждати не треба. Треба висвятити потрібну кількість єпископів.
Голосую. Чи Собор вважає потрібним утворити 12 катедр по губерніях? (Ухвалюється одноголосно). Далі буде такий порядок, що парахвія буде обірати кандидата, а Церковна Рада буде його затверджувати. (Приймається Собором до уваги).
[Прізвище не вказано.]
Я хочу сказати про Кременчуцьку губернію. Вона тягнеться на 240 верстов, починаючи від Золотоношського повіту до Олександрівського. Для одного єпископа дуже важка буде така губернія. Кременчужчину треба розділити на два повіти.
Мороз.
Може, ми на цій ухвалі зробили б перерву до завтрього? Тільки на завтра встановимо порядок дня. Наш архиєпископ сьогодні наморився і завтра не зможе висвячувати, а після завтрього зможе. Тому завтра можна буде обрати кандидатів. Так, може, завтра вже будемо діло не затягувати і почнемо з доповіді брага Чехівського “Життя парахвіяльних Церков”? Потім приступимо до заслухання постанов і далі, коли буде змога, – про фінансові справи і вибори єпископату. Вгодно Собору такий порядок? (Угодно).
[Прізвище не вказано.]
А що торкається майських кандидатів [4]?
Мороз.
Ми їх обговоримо завтра.
Мороз.
Може ми сьогодні обговоримо. Цей кандидат мусить бути священик, бо мирян треба виводити в диякони і священики. Можна було б просити о.Федоровича [5] (Згода). Попереду треба Шараївського. (Шараївський відмовився). Негаразд. Будемо просити п.-о. Шараївського, в першу чергу, а потім Федоровича. (Згода одноголосна).
[Прізвище не вказано.]
На мій погляд, було б бажано зібрати автографи священиків, які брали участь у висвяті єпископа.
Проф. Данілевський.
Нам треба скласти документа, який свідчив би, при яких обставинах відбувся акт хиротонії і хто в цьому брав участь. Я не пригадую спеціяльної назви. Це складається хиротоніяльний акт і всі, хто брав участь в ньому, підписую ться під ним.
Мороз.
Може, ми будемо прохати шановного професора скласти проекта такого акта. І ще будемо просити – акта для висвяти священиків.
Мороз.
На цьому засідання переривається до завтрашнього дня.
Ф. 3984. – Оп. 3. – Спр. 104. – Арк. 130 – 136. Стенограма.
Примітки
1. Парфеній (Левицький) не був перекладачем Євангелія українською мовою. У 1906 р він домігся видання перекладу Пилипа Морачевського, який був відредагований комісією під проводом самого єпископа Парфенія (Левицького).
2. Куліш Пантелеймон Олександрович (1819 – 1897) – українский писменник, історик, етнограф, літературний критик і перекладач.
3. Помпадури – від імені маркізи де Помпадур, фаворитки короля Франції Людовнка XV. Російський письменник М.Є.Салтиков-Щедрін (1826 – 1889) використав це ім ’я в своєму творі “Помпадури і помпадурші”, де висміюється пихатість та зарозумілість міністрів і губернаторів.
4. На травневому соборі Київщини було обрано кандидатів на висвячення. Див. ч. II. док№ 12.
5. Тут: Теодоровича.
Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 292 – 298.