4.6. Необхідність поєднання активної та пасивної форм охорони природи та загальна характеристика функціональних зон регіонального (національного) природного парку
Парнікоза І.Ю.
В сучасній природоохоронній практиці існує дві головні форми охорони природи – концепція активної охорони та концепція невтручання (пасивної охорони або заповідності). Перша концепція передбачає втручання в природний хід процесів, з метою охорони видів чи екосистем, які без людського втручання в умовах сукцесії чи змін зумовлених антропогенною трансформацією без такого втручання зберегти неможливо. Друга концепція передбачає запровадження режиму повного невтручання в хід природних процесів, з метою спостереження за натуральною сукцесією, натуральною стабілізацією та формування видового багатства. Принцип Краснітського-Диренкова стверджує, що обидві форми охорони природи необхідно поєднувати на природоохоронних територіях відповідного призначення. Проте дані форми охорони природи можна поєднувати і в рамках одного зонованого об’єкта природно-заповідного фонду, яким згідно чинному законодавству може бути регіональний ландшафтний парк (на місцевому рівні) або національний природний парк чи біосферний заповідник на загальнодержавному рівні. В рамках цих об’єктів пасивна охорона природи реалізується в заповідній зоні, а активна може реалізуватися в будь-якій іншій зоні, що виділена у відповідному об’єкті ПЗФ.
З метою охорони природних комплексів та історико-культурної спадщини заплави Дніпра в м. Києві на нашу думку найдоцільніше розглядати таку послідовність створення природоохоронних територій:
1. Окремі об’єкти ПЗФ місцевого значення (триває, див. підрозділ );
2. Створення на базі низки існуючих об’єктів ПЗФ регіонального ландшафтного парку ();
3. Створення національного природного парку на базі існуючого РЛП
Зважаючи на це, розглянемо вимоги до функціонування РЛП та НПП, зокрема вимоги до зонування цих об’єктів.
Згідно Статті 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», статус і завдання регіональних ландшафтних парків визначено так:
"регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Регіональні ландшафтні парки організовуються з вилученням або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. {Частина друга статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI (1826-17) від 21.01.2010}
В разі необхідності вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів для потреб регіональних ландшафтних парків провадиться в порядку, встановленому законодавством України. На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:
збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів;
створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;
сприяння екологічній освітньо-виховній роботі".
Принципи зонування території РЛП визначає Стаття 24 cтруктура території та вимоги щодо охорони природних комплексів та об'єктів регіональних ландшафтних парків визначаються так:
“На території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків. {Частина перша статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI (1826-17) від 21.01.2010}.
Проект організації території регіонального ландшафтного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об'єктів і порядок його реалізації затверджуються державним органом, який прийняв рішення про організацію парку”.
Таким чином, при зонуванні регіональних природних парків застосовується той самий механізм, що і у випадку НПП.
Ознайомимося з встановленими чинним законодавством вимогами до НПП. Згідно до Статті 20. Закону України «Про природно-заповідний фонд України»:
“Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів".
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань:
"збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;
створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів";
Згідно Закону України «Про природно-заповідний фонд України» в національному природному парку виділяються (відповідно в РЛП можуть виділятися) такі зони:
"заповідна зона;
зона регульованої рекреації;
зона стаціонарної рекреації;
господарська зона.
Для кожної зони з урахуванням її наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об'єктів, встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання”.
Заповідна зона призначена для охорони, збереження та відновлення найменш порушених природних комплексів. На заповідні зони НПП, а відповідно і РЛП поширюються вимоги визначенні Законом України «Про природно-заповідний фонд України» для природних заповідників. Відповідно до статті 16 цього Закону:
«На території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об'єкти, а саме:
будівництво споруд, шляхів, лінійних та інших об'єктів транспорту і зв'язку, не пов'язаних з діяльністю природних заповідників, розведення вогнищ, влаштування місць відпочинку населення, стоянка транспорту, а також проїзд і прохід сторонніх осіб, прогін свійських тварин, пересування механічних транспортних засобів, за винятком шляхів загального користування, лісосплав, проліт літаків та вертольотів нижче 2000 метрів над землею, подолання літаками звукового бар'єру над територією заповідника та інші види штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи; геологорозвідувальні роботи, розробка корисних копалин, порушення ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслонень, застосування хімічних засобів, усі види лісокористування, а також заготівля кормових трав, лікарських та інших рослин, квітів, насіння, очерету, випасання худоби, вилов і знищення диких тварин, порушення умов їх оселення, гніздування, інші види користування рослинним і тваринним світом, що призводять до порушення природних комплексів;
мисливство, рибальство, туризм, інтродукція нових видів тварин і рослин, проведення заходів з метою збільшення чисельності окремих видів тварин понад допустиму науково обґрунтовану ємкість угідь, збирання колекційних та інших матеріалів, за винятком матеріалів, необхідних для виконання наукових досліджень. {Абзац четвертий частини першої статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010}{Частина перша статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV (1287-14 ) від 14.12.99}
Для збереження і відтворення корінних природних комплексів, проведення науково-дослідних робіт та виконання інших завдань у природному заповіднику відповідно до проекту організації його території та охорони природних комплексів допускається:
виконання відновлювальних робіт на землях з порушеними корінними природними комплексами, а також здійснення заходів щодо запобігання змінам природних комплексів заповідника внаслідок антропогенного впливу – відновлення гідрологічного режиму, збереження та відновлення рослинних угруповань, що історично склалися, видів рослин і тварин, які зникають, тощо;
здійснення протипожежних і санітарних заходів, що не порушують режиму заповідника; спорудження у встановленому порядку будівель та інших об'єктів, необхідних для виконання поставлених перед заповідником завдань; збір колекційних та інших матеріалів, виконання робіт, передбачених планами довгострокових стаціонарних наукових досліджень, проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів може бути передбачено виділення земельних ділянок для задоволення господарських потреб заповідника та його працівників у сінокосах, випасах, городах та паливі відповідно до встановлених нормативів.
Проекти організації території природних заповідників та охорони їх природних комплексів розробляються спеціалізованими проектними організаціями і затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища.
В разі термінової необхідності за рішенням науково-технічної ради природного заповідника на території природного заповідника можуть проводитися заходи, спрямовані на охорону природних комплексів, ліквідацію наслідків аварій, стихійного лиха, не передбачені Проектом організації території природного заповідника та охорони його природних комплексів. {Частина п'ята статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1193-VII (1193-18 ) від 09.04.2014 }.
Для ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, в результаті яких виникає пряма загроза життю людей чи знищення заповідних природних комплексів, особливо термінові заходи здійснюються за рішенням дирекції природного заповідника".
Зона регульованої рекреації:
“в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони; {Абзац третій частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI ( 1826-17 ) від 21.01.2010}".
Зона стаціонарної рекреації:
– “призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об'єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов'язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об'єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації; {Абзац четвертий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI (1826-17 ) від 21.01.2010}".
Господарська зона:
"у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об'єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників. {Абзац п'ятий частини першої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1826-VI (1826-17 ) від 21.01.2010}. {Частина перша статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV (1287-14 ) від 14.12.99}".
Окрім того щодо вищенаведених зон Закон передбачає додаткові регуляції:
"На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.
Зонування території національного природного парку (а відповідно і РЛП), рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища.{Частина третя статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1287-XIV (1287-14) від 14.12.99}
Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків. {Статтю 21 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 323-VIII ( 323-19 ) від 09.04.2015}”.