4.5. Міжнародний досвід створення природоохоронних територій в заплавах великих річок та на території великих міст
Парнікоза І.Ю.
Проектування та планування охорони та створення природоохоронних територій місцевого значення в межах заплави Дніпра в Києві як початкової стадії та національного парку «Дніпровські острови» як заключної стадії вимагає аналізу міжнародного та вітчизняного досвіду, накопиченого в сфері охорони як річкових долин загалом, так і окремих їх фрагментів. При цьому з закордонного досвіду перш за все цікаві рішення з наближених до нас за своїми реаліями регіонів Європи. Однак треба враховувати, що створення окремих природно-заповідних території, зокрема і національного парку в долині Дніпра в Києві, має свою специфіку, яка полягає в наступному:
1. Йдеться про заплаву найбільшої ріки України, ширина якої сягає 9 км, а відрізок у місті досягає довжини більше 30 км.
2. Природний об’єкт є фактично тою віссю, вздовж якої формується просторова структура мегаполісу — столиці України, проходять його комунікаційні артерії.
Проте в світовій практиці існують приклади успішного функціонування природоохоронних територій, зокрема НПП в долинах великих річок, а також створення інших об’єктів та збереження природних ландшафтів в межах подібних за величиною та значенням міст.
4.5.1. Природоохоронні території в коридорах великих річок
Взагалі, природоохоронні території, які охороняють окремі елементи чи цілі річкові заплави існують по всьому світу. В Західній Європі, яка найвідчутніше на континенті пережила крайнє збіднення біорізноманітття, народилися підходи до збереження річкових коридорів, як запоруки збереження біорізноманіття цілих регіонів. Ідея створення екологічних коридорів в долинах річок в 1980-2000 рр. зазнала еволюції від теоретичних побудов на тему загальної організації екомереж до практичної реалізації її, спочатку в вигляді національних особливо-охоронюваних природних територій, а потім об’єктів загальноєвропейської мережі Натура-2000. Так, річкові долини Одри, Вісли, та Західного Бугу, на сьогодні не тільки становлять собою конгломерат розташованих особливо-охоронюваних природних територій (Korytarz…Odry, 2005; Korytarz… Wisly, 2005), але являють собою окремі елементи мережі Натура 2000. Навіть сильно трансформовані господарською діяльністю долини річок, які становлять цінність для водно-болотяних птахів в Європі мають статус об’єктів Натура 2000. В якості прикладів можна навести об’єкти Nadnotecke Łęgi PLB300003, Wielki Łęg Obrański PLB300004 у Великопольщі.
В Україні в якості прикладів окремих природоохоронних об’єктів, які зберігають відрізки заплави великих річок можна навести національний природний парк «Нижньосульський», в якому взято під охорону частину гирла р. Сула та прилеглої акваторії Дніпра, національний природний парк «Великий Луг», в якому охороняються острівні архіпелаги Великі та Малі Кучугури.
Рис. 4.5.1. Архіпелаг Великі та Малі Кучугури охороняється в національному природному парку «Великий Луг». Фото В. Бусла
Рис. 4.5.2. Введення заповідного режиму на островах Великі та Малі Кучугури призвело до гніздування тут косаря. фото В. Бусла
Приклад ефективного функціонування заповідного режиму на заплавній території становить Станично-Луганське відділення Луганського природного заповідника. Тут в заплаві Сіверського Дінця охороняється практично без втручань заплавний ліс. Відсутність втручань пояснюється тим, що заповідник степовий і не має в своєму штаті лісників. Цей щасливий збіг обставин продемонстрував ефективність пасивної охорони (заповідності) в таких екосистемах.
В Польщі можна загадати резервати «Коров’ячий острів» біля Пулав, «Вісла під Завіхостом», «Свідерські острови» у Варшаві на р. Вісла, які включають фрагменти непорушеної заплави з берегами островами і косами. Ціла система ООПТ створена в випадку річкової долини Бугу в усіх країнах, якими річка протікає (Кусьмерчык ды ін., 2008).
Рис. 4.5.3. Схема національного природного парку «Нижньосульський». Фото з мережі
Рис. 4.5.4. Краєвид національного природного парку «Нижньосульський». Фото з мережі
Проте найбільш повною реалізацією ідеї охорони річкових екологічних коридорів є включення значних відрізків таких долин до складу регіональних чи національних природних парків. Чи не найкращим прикладом реалізації цієї ідеї в Європі може бути Міжнародний національний парк долини Нижньої Одри, що включає в себе власне німецький національний парк «Долина Нижньої Одри» (Nationalpark Unters Odertal – 10.300 га), зону охоронюваного ландшафту – регіон національного парку «Долина Нижньої Одри» (Nationalparkregion Unteres Odertal – 18.000 ha) як буферну зону, а також польські регіональні ландшафтні парки «Долина Нижньої Одри» (Park Krajobrazowy Dolina Dolnej Odry, 6000 га) та «Цединський» (Cedyński Park Krajobrazowy, 30000 га).
Рис. 4.5.5. Схема міжнародного національного парку долини Нижньої Одри між Німеччиною і Польщею
Рис. 4.5.6. Схема резервату "Південне узбережжя" на річці Ла-Плата в Буенос-Айресі
Долина Нижньої Одри лежить на Помор’ї при кордоні Польщі (Західнопоморське воєводство) та Німеччини (Земля Бранденбург), і є прикладом однієї з не багатьох збережених річкових долин в Центральній Європі. Ця порівняно вузька річкова долина з прилеглими кручами являє собою єдиний з 14 німецьких національних парків, який створений в річковій заплаві. Парк діє на основі простої засади – „залишити природу саму собі”. В інтенсивно експлуатованій Німеччині збережені долини річок становлять справжні оази. Звідси і підвищені вимоги до їх охорони. З польських прикладів можна згадати досвід збереження заплав великих річок в Дравенському, Нарвянському та Бебжанськом національних парках.
4.5.2. Збереження заплав річок в великих містах Європи та світу
Приклади збереження фрагментів річкових заплав з їх цінним біологічним різноманіттям існують по всьому світу. При цьому можна навести приклади найбільших міст світу. Так, наприклад, в Буенос-Айресі на 365 га узбережжя естуарію річки Ла-Плата функціонує . В цьому мегаполісі Південної Америки на штучно-намитих грунтах по берегу Ла-Плати в центрі міста планувалося реалізувати низку інвестицій. Проте перемогла ідея збереження цієї території в якості парку природи.
Рис. 4.5.7. Резерват «Південне узбережжя» (Reserva ecologica Costanera Sur) в м. Буенос-Айрес – царство природи поблизу кварталу хмарочосів. Фото І. Парнікози
Рис. 4.5.8. Резерват «Південне узбережжя» (Reserva ecologica Costanera Sur) в м. Буенос-Айрес – царство природи поблизу кварталу хмарочосів. Фото І. Парнікози
Намитий простір швидко заріс аборигенними та екзотичними видами рослин та був заселений місцевою фауною. Наразі в центрі міста можна побачити аборигенних мешканців Південної Америки. В резерваті влаштовано екскурсійні маршрути, зони тихого відпочинку, гри в шахи, помости для спостереження за птахами, бігові та велосипедні доріжки. На ніч та в погану погоду брами резервату замикаються. Резерват обслуговує спеціальний штат працівників, серед яких фахівці біологи, рейнджери та гіди. Працівники резервату займаються також розведенням та посадкою в резерваті аборигенних для Аргентини видів рослин.
Рис. 4.5.9. Рекреаційний маршрут в резерваті «Південне узбережжя» (Reserva Ecológica Costanera Sur) в м. Буенос-Айрес. Фото І. Парнікози
Рис. 4.5.10. Зона відпочинку в резерваті «Південне узбережжя» (Reserva Ecológica Costanera Sur) в м. Буенос-Айрес. Фото І. Парнікози
В давніх великих містах Центральної Європи річкові долини зазнали докорінної трансформації досить давно. Це зумовлює турботливий підхід до їх залишків, що включає як гармонійне використання окремих елементів заплави у міському просторі, так і створення природоохоронних об’єктів.
Рис. 4.5.11. Супутникове фото острова Маргарити в Будапешті
Рис. 4.5.12. Супутникове фото Стрілецького острова в Празі
Прикладами дбайливого ставлення до окремих островів в майже повністю трансформованих заплавах є острів Маргарити в Будапешті на Дунаї та Стрілецький острів в Празі на Влтаві. Їх характеризує активне рекреаційне використання при збереженій природній основі. Саме на цей досвід треба спиратися плануючи розвиток рекреаційної сфери (найкраще в рамках відповідної зони національного природного парку) на території дніпровської долини в Києві. А різного роду проектантам слід звернути увагу, на те що зелені острови в центрах європейських столиць не заливають в бетон і не забудовують. В наближеному до природного вигляді збережено й деякі інші острови та прибережні заплавні урочища Дунаю в Будапешті. Лише частково забудований історичний . Його зелені насадження гарно компонуються з комплексом історико-культурних пам’яток.
Рис. 4.5.13. Долина річки Варти в Познані – приклад збереження заплави річки в великому місті
Рис. 4.5.14. Дембінський заплавний ліс – рекреаційна зона на заплаві Варти в Познані
На північ від цього острова розташовуються добре збережені фрагменти заплави по правому і лівому берегах Варти. Нижче за течією на лівому березі Варти розташований Дембінський заплавний ліс (Łęgi Dębińskie). Він частково використовуються як зона захисту познанського водогону, а також зона відпочинку на основі заплавного лісу за участі білої верби та тополі сіріючої. Таке використання цього заплавного урочища успішно рятує його від забудови.
Рис. 4.5.15. Дембінський заплавний ліс в Познані не забудовано, а перетворено на парк
В якості рекреаційної території використовується долина р. Ізар в Мюнхені. Тут зокрема знаходиться мальовничий міський парк – т.з. Англійський сад. На околицях же міста долина цієї річки зберігається в майже природному стані.
Рис. 4.5.16. Північна частина заплави р. Ізар в межах Мюнхена
Рис. 4.5.17. Південна частина заплави р. Ізар в межах Мюнхена
Зелену заплаву Майна збережено у Франкфурті в Німеччині.
Рис. 4.5.18. Природний парк в заплаві р. Майн в Франкфурті. Супутникове фото
Рис. 4.5.19. Зелений острів на р. Майн в Франкфурті, Фото з мережі
Досить розумно вирішено питання збереження долини р. Свіслоч та її приток в якості зеленого рекреаційного пояса в Мінську. В Україні створені відповідно до вищеописаних принципів було організовано зони відпочинку на Трухановому острові у Києві, на острові Монастирському в м. Дніпрі, а також острові Кемпа у Вінниці та ін.
Проте, збереження річкових заплав в Європі не обмежується створенням рекреаційних зелених територій. Поширеною є також практика створення тут природоохоронних територій. Так, в межах Варшави збережено низку природних об’єктів в долині Вісли, які представляють ділянки лівобережної заплави – Млоцінський парк (Park Młociński); Бураков (Buraków), резерват Білянський ліс (Rezerwat przyrody Las Bielański) – фрагмент заплавного лісу, резерват Черняківське озеро (Jezioro Czerniakowske) – стариця Вісли, лісовий резерват «Морисин» (Morysyn).
Рис. 4.5.20. Фрагменти збереженої долини р. Вісла в Варшаві, північна частина
Рис. 4.5.21. Фрагменти збереженої долини р. Вісла в Варшаві, Черняков
Рис. 4.5.21a. Заплавний ліс по берегу Вісли в Варшаві. Фото Т. Накочнечний
Безпосередньо фрагмент течії Вісли з островами включають два резервати: «Завадовські острови» (Wyspy Zawadowskie) та «Свідерські острови» (Wyspy Świderskie). Фауністичний резерват «Завадовські острови» включає острови та мілини заплави Вісли в околицях Завадовської кемпи та боліт, в межах ділянок Варшави: Вавер та Вілянов (Wawer i Wilanów). Загальна площа резервату складає 803 га, з яких безпосередньо на території міста Варшава знаходиться 88,26 га. Резерват вважається найбільшим місцем гніздування рідкісного в Західній Європі малого крячка (Sternula albifrons), а також є місцем існування бобрів та видри. Тут також знаходяться місця гніздування пісочників (Charadrius dubius) ().
Рис. 4.5.22. Рештки збереженої заплави р. Вісла в Варшаві. Фото Т. Наконечний
Рис. 4.5.23. Фрагмент збереженої заплави р. Вісла в Варшаві. Фото Т. Наконечний
Нижче Лазенківського мосту обидва береги Вісли перебувають у мало-порушеному стані, смуга староріч та заплави збереглася, а забудова не виходить до води ().
Рис. 4.5.24. Схема заплавного резервату Завадовські острови на Віслі у Варшаві
Рис. 4.5.25. Супутниковий знімок резервату Завадовські острови на Віслі у Варшаві
У Відні на частині велетенського довгого острова посеред двох рукавів Дунаю навіть влаштовано природний резерват Naturschutzgebiet Toter Grund ().
Рис. 4.5.26. Супутникове фото частини острова в Відні з природним резерватом Toter Grund
Рис. 4.5.27. Водно-болотяні угіддя – куточок резервату Toter Grund в Відні. Фото з мережі
А у безпосередній близькості до Відня також розміщується національний парк заплави Дунаю (Nationalpark Donau-Auen).
Рис. 4.5.28. Супутникове фото національного парку Donau-Auen біля Відня в Австрії
Рис. 4.5.29. Новогутські луки в Кракові – зона гніздування низки водно-болотяних птахів. Фото І. Парнікози
В Кракові збережено значну ділянку правобережних заплавних лук Вісли – Новогутські луки – місце гніздування численних видів птахів місце гніздування численних видів птахів. Наразі цей розташований в межах міста резерват має статус об’єкту мережі Natura 2000.
Рис. 4.5.30. Фрагмент заплави Варти в Великопольському національному парку коло Познані
Рис. 4.5.31. Фрагмент заплави Варти в Рогалінському ландшафтному парку коло Познані
Значні фрагменти малопорушеної заплави річки Варта в околицях великого обласного міста Познань охороняються в Великопольському національному парку та Рогалінському ландшафтному парку. Тут охороняються великі скупчення розташованих на заплаві багатовікових дубів — славнозвісні Рогалінські дуби. Найвідоміші з них – дуби Лех, Чех і Рус пов’язані з легендою про трьох братів — предків трьох слов’янських народів.
Рис. 4.5.32. Рогалінські дуби: Лех, Чех та Рус в Рогалінському ландшафтному парку. Фото І. Парнікози
Рис. 4.5.33. Куточок заплави Варти в Рогалінському ландшафтному парку. Фото І. Парнікози
В місті Торунь на увагу заслуговує острів Базарна Кемпа (Wyspa Kępa Bazarowa) на Віслі. Частина острова в 1987 р. була визначена як лісовий резерват природи площею 32,4 га. Тут охороняється природний комплекс розрідженого заплавного вербово-тополевого лісу. Одночасно резерват є об’єктом туристичного відвідування, що підвищує його цінність в очах місцевої влади.
Рис. 4.5.34. Малопорушена заплава Нижньої Одри коло Щецина
Рис. 4.5.35. Схема регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні», за (Гальченко, 2006)
Заплава Нижньої Одри збереглася в доброму стані у Щецині і його околицях. Тут вона має значну ширину, посеред неї розташовується озеро. На північній околиці Щецина також знаходиться архіпелаг заплавних островів. З півдня ж прищетинська заплава межує з добре збереженим відрізком заплави ().
Надзвичайно цікавим прикладом штучного відтворення та збереження заплавних лук є за адресою Queen Elizabeth's Walk, Barnes SW13 9WT London.
Вітчизняними прикладом ефективної охорони річкової заплави можуть служити регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні», розташований в безпосередній близькості від великого промислового міста Кременчук, та розташований біля міста Дніпра природний заповідник «Дніпровсько-Орільський».
Рис. 4.5.36. Супутникове фото заплави Дніпра включеної до регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні»
Рис. 4.5.37. Краєвид заплави Дніпра включеної до регіонального ландшафтного парку «Кременчуцькі плавні». Фото з мережі
Регіональний ландшафтний парк «Кременчуцькі плавні» створений рішенням Полтавської обласної ради від 12.07.2001 р. на загальній площі 5080 га і знаходиться в заплаві Середнього Дніпра у верхів’ї Дніпродзержинського водосховища, в межах Кременчуцького району Полтавської області. Він включає територію цінних Білицьківських плавнів, що репрезентують вигляд заплави Дніпра до її трансформації створенням водосховищ (Гальченко, 2006). До складу парку входять як острови, так і правобережні та лівобережні заплавні урочища. Ситуація при цьому не лише нагадує київську, але й підказує, як її вирішувати.
Рис. 4.5.38. Схема природного заповідника «Дніпровсько-Орільський»
Рис. 4.5.39. Заплавні ліси природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», Фото В. Манюка
Значні заплавні ділянки в околицях міста Дніпра потрапили до природного заповідника «Дніпровсько-Орільський». Тут функціонує модель, досвід застосування якої цінний для реалізації в Києві. В умовах заповідності перебуває фрагмент лівобережної заплави Дніпра та деякі острови. В той же час необхідне також взяти під охорону заповідника інші острови та правобережні Діївські плавні.
Необхідно зазначити, що охорона річкових долин в Європі просунулася далі, ніж збереження існуючого стану речей. В рамках концепції активної охорони реалізуються проекти відтворення ділянок вільного русла річок. Так, нещодавно в Німеччині реалізовано проект з відновлення натуральної долини річки Лютер. Дніпро в Києві зарегульовано, що виключає таку можливість у випадку його головної системи. Проте, в перспективі таке відновлення є цілком можливе для малих приток Дніпра. Його доцільно провести з метою повернення малим дніпровським притокам природного вигляду та колишнього значення в ландшафтно-історичному обличчі Києва.