Другий уряд
Олександр Кучерук
3 травня – 18 жовтня 1918 р.
М. Василенко на чолі уряду протримався лише кілька днів, і за наказом П. Скоропадського від 3 травня 1918 р.
«згідно ст. 3-ї закону про Тимчасовий державний устрій Української держави, призначаю отаманом Ради Міністрів Ф.А.Лизогуба і затверджую складений ним Кабінет Міністрів» [203].
Але М. Василенко неодноразово на час відсутності в Державі чи хвороби прем’єра виконував його обов’язки.
Персональний склад
| Лизогуб Ф. | голова Ради Міністрів, міністр внутрішніх справ, в. о. міністра пошт і телеграфів |
| Ржепецький А. | міністр фінансів |
| Гутник С. | міністр торгівлі і промислу |
| Соколовський Ю. | міністр харчових справ |
| Вагнер Ю. | міністр праці |
| Василенко М. | міністр закордонних справ, в. о. міністра освіти та мистецтв |
| Колокольцев В. | міністр земельних справ |
| Кияніцин В. | міністр хліборобства |
| Любинський Ю. | міністр народного здоров’я |
| Бутенко Б. | міністр шляхів |
| Чубинський М. | міністр юстиції |
| Сливинський А. | в. о. військового міністра і морського міністра, начальник генерального штабу |
| Афанасьєв Г. | державний контролер |
| Гіжицький М. | державний секретар |
На початку військове міністерство тимчасово було доручено А. Сливинському, але 15 травня виконувачем обов’язків військового міністра призначено генерала О. Лігнау, якого 24 травня на постійній основі замінив генерал А. Рогоза [204].
16 травня наказом гетьмана затверджено міністром ісповідань В. Зіньківського [205].
20 травня керуючим міністерством закордонних справ призначено Д. Дорошенка [206], повноцінним міністром він став 2 вересня 1918 р.
8 липня гетьман звернувся з листом до голови уряду, що містив чимало критики на адресу окремих міністерств, зокрема Міністерства внутрішніх справ і Міністерства продовольства. В наслідок цього голова кабінету Ф. Лизогуб позбувся портфеля міністра внутрішніх справ, передавши його І. Кістяківському, котрий до того з червня був в. о. державного секретаря, а з 5 липня – повноцінним державним секретарем [207]. Посаду державного секретаря зайняв С. Завадський. Міністр продовольства Ю. Соколовський пішов у відставку, а на його місце 12 серпня призначено С. Гербеля [208].
8 липня 1918 р. було створено нову державну структуру – Державний Сенат, що мав функції найвищої судової інституції. Його очолив М. Василенко (10 серпня М. Василенка призначено міністром народної освіти і мистецтв [209]). До складу Сенату призначили, зокрема, і М. Чубинського, тому з 1 серпня портфель міністра юстиції отримав О. Романов [210].
З 12 серпня керівництво Міністерством освіти покладено на М. Василенка [211], це був його третій портфель. У серпні М. Чубинський, посилаючись на поганий стан здоров’я, подав у відставку.
17 жовтня дев’ять міністрів – М. Василенко, Г. Афанасьєв, А. Ржепецький, С. Гербель, С. Гутник, О. Романов, В. Зіньківський, Ю. Вагнер, В. Колокольцев – і державний секретар С. Завадський подали на ім’я голови уряду Ф. Лизогуба записку, в якій пропонували взяти відкритий курс на федерацію з Росією [212].
19 жовтня міністром ісповідань призначено О. Лотоцького.
Криза, що настала в наслідок оприлюднення «записки 10», потягла за собою відставку кабінету. Після відставки уряду міністри виконували свої обов’язки до часу затвердження нового уряду, тобто до 24 жовтня 1918 р.
Примітки
203. ЦДАВО України. Ф.1216. – Оп. 1. – Спр. 16. – Арк. 30.
204. Робітнича газета. – 24 травня 1918.
205. Державний вісник. – 22 травня 1918.
206. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914-1918). – Частина третя. Доба Гетьманщини (1918). – С.3.
207. Нова рада. – 30 липня 1918.
208. Киевская мысль. – 14 серпня 1918.
209. Державний вістник. – 15 серпня 1918.
210. Киевская мысль. – 13 серпня 1918.
211. Киевская мысль. – 14 серпня 1918.
212. Киевская мысль. – 10 жовтня 1918.