Ономастика

Валентин Стецюк

В останні роки серед фахівців (мовознавців та істориків) значно зросло зацікавлення ономастичними дослідженнями. Це викликано не тільки самою науковою цінністю ономастичного матеріалу, але і тим, що існує реальна загроза втрати великих його масивів. Особливо це стосується топоніміки. Разом із старшим поколінням можуть відійти і вже відходять безцінні свідчення про минулі часи, від яких не лишилося жодних документів, крім давніх назв населених пунктів, гір, лісів, полів, урочищ. В цих давніх назвах збереглася і наша давня мова, слова, які вже давно не вживаються в повсякденному житті, і навіть звуки, фонетичні особливості, вивчення яких допомагає спеціалістам реконструювати історію розвитку мови. Робота по збиранню ономастичного матеріалу неосяжна. Силами самих науковців зробити її неможливо, але вона не настільки складна, щоб ії не могла виконати людина із середньою освітою.

Розуміючи важливість цієї роботи і маючи можливість зробити хоч незначну її частку, експедиція “Дністер” взяла на себе завдання по збиранню ономастичного матеріалу. Як відомо, ономастика розділяється на антропонімію, топонімію, зоонімію, космонімію і деякі інші частини [49]. Ми розпочали роботу в кожному з чотирьох названих напрямків, але поступово зосередилися на перших двох. За чотири польові сезони було зібрано більше тисячі одиниць топонімії і тисячу вісімсот одиниць антропонімії (власне самих тільки прізвищ). Ономастичний матеріал поданий в двох наукових звітах експедиції “Дністер” за 1990 – 1991 та 1992 – 1993 роки. Тут же подаємо тільки невеличкий коментар до тих списків.

Найчастіше серед топоніміки зустрічаються власні назви апелятивного походження ландшафтної семантики : Багно, Верх, Гай, Гора, Горб, Долина, Лан, Ліс, Луг, Мочар, Озеро, Поле, Потік, Яр і т.д. Зустрічаються, і то досить часто, діалектні слова тієї самої семантики : Кичера, Щовб (обидва означають вершину гори) [50], Магура (гора) – запозичення з румунської, Могила.

Типові назви частин села : Долина, Кінець, Кут, Кольонія, часто з додатковими визначеннями : Верхній, Нижній і т.п. Географія цих назв дуже поширена – і на Галичині, і на Поділлю є і Нові і Старі Кольонії, Горішні і Долішні Кути та Кінці. В назви полів часто входять частиною такі слова як “гони”, “чвертня”, “лан” і, звичайно, “поле”. Від цих, а також зазначених вище апелятивів і їм подібних часто утворюються складні форми, які деколи не підпорядковуються граматичним нормам : В лузі, За горбом, Завбезкачка, На куті, Підгора, Заріка, Заозеро, Зафігура, Підгай, Підмочар і т.д. Є кілька назв, судячи з їхньої основної семантики, досить пізнього або навіть сучасного походження : Америка, Ародром, Гренада, Соші (від шосе), Французьке. Інколи топоніми дають підстави для пошуків археологам, історикам. В першу чергу це такі назви як Городище, Замчище, Окопи, Шанці. На горі Сторожниці ймовірно колись стояв спостережний пункт, з якого спеціальна варта повідомляла населення про наближення ворога.

Але є досить багато назв із зовсім непрозорою етимологією для неспеціаліста, такі як Брики, Гиртіп, Джурків, Дів, Дідори, Дюгови, Жидора, Жопоп, Завов, Камна, Кітралі, Кудярка, Матляки, Менчів, Нухрейка, Перецілі, Пикита, Полоб'ята, Теребіж, Удярка, Філізівка, Чигри, Чулосовець. На жаль, одночасно зі збором топоніміки не завжди розпитувалося про значення цих і подібних їм слів. Непрофесійним збирачам інколи важко оцінити, про які слова слід розпитувати в першу чергу, а на детальні розпити по всіх словах не стає часу не тільки інформанту, але і збирачу. Щоправда, слід визнати, що народна етимологія дуже часто далека від істини. Так, наприклад, назва села Одаїв пояснюється як “вода є”, що насправді так не є. Тим не менше, список “темних” слів складений, і в наступних експедиціях учасники будуть розпитувати людей цілеспрямовано. Це саме планується зробити і для антропонімії, де “темних” слів значно більше. Для прикладу можна навести такі : Альмам, Анака, Байцан, Бегала, Бегінь, Бекет, Бербека, Бойцун, Верес, Втему, Гаргаун, Гасиджак, Герула, Готюр, Гуйван, Гурч, Джердж, Джус, Джуфер, Джьочка, Дземан, Дрич, Жорин, Карач, Кірда, Кіршак, Кіцела, Саліхман, Тарабавка, Хабаба і т.д. Цікаво також довідатись і про виникнення таких прізвищ як Бабірад, Лупипса, Палилюлько і деяких інших. До речі, такі складені прізвища в народі чомусь вважають “козацькими”. Наявність в селі прізвищ типу Козолис, Криворучко, Кривохижа, Твердохліб дає підставу мешканцям села стверджувати, що село або було козацьким, або його заснували козаки.

Повний список зібраних прізвищ мешканців Придністров'я також можна знайти в звітах експедиції, а їх аналіз може бути цікавим і неспеціалісту. Спроба такого аналізу подається нижче.

З 1800 одиниць антропонімії прізвищ неясного походження набереться не більше ста. Решту складають прозорі патроніми (на основі імені батька, рідше – матері) – їх близько 300 одиниць, катойконіми (від місця походження або проживання) – більше 100 одиниць, виразно іноземного походження – 50, складні (30) і апелятивного походження, котрих, безперечно, найбільше. Серед цих останніх найбільше утворень від назв професій – десь з 60 одиниць, від назв тварин – трохи менше, від національності – 28, від назв рослин – 24. В патронімах першість мають імена Іван і Федір (обидва з варіантами основ – Івась, Федь і т.п.) – по 16 типів (для прикладу – Іванечко, Іванишин, Іванійчук, Іванців, Іванчак, Івасечко, Івасюк, Федечко, Фединець, Федишин, Федорак, Федорків, Федорюк, Федунишин, Федько). Далі йдуть Андрій (Андрейків, Андреїв, Андрійчук, Андрусик, Андрухів, Андрушко та ін.) – 12 типів, Данило і Степан (так само з варіантами) – по 11, Григорій – 10, Гаврило – 8, Михайло – 7, Василь, Николай, Петро, Прокіп, Яць – по 6, Павло, Роман, Ярема – по 5. Цікаво, що розповсюдженість прізвищ від найбільш популярних імен Іван та Федір по населених пунктах теж однакова – обидва “сімейства” прізвищ зустрічаються в 22 різних селах. Поки що дуже мало даних, щоб говорити про концентрацію прізвищ певної основи в якійсь вузькій місцевості досліджуваного регіону. Але все ж таки цікаво відмітити, що форма Ярема концентрується в районі Самбора і Старого Самбора, бо з п'яти населених пунктів, в котрих відмічене це прізвище, чотири – то саме ці міста та села довкола них (Корналовичі, Торчиновичі). З дев'яти населених пунктів, в яких розповсюджене прізвище на основі Стець, 7 знаходяться в районі Самбора і Миколаєва. Призвіща від основи Ян зустрічаються тільки на Львівщині, від основи Яць (що майже те саме) – так само концентруються тут (6 населених пунктів з 8). З одинадцяти населених пунктів, де зустрічається прізвище від основи Данило, розкиданих по всьому регіону, чотири концентруються в селах довкола Галича. (На жаль, в самому Галичі ономастичні дослідження не проводилися). Можливо, що мода на ім'я Данило тут існує ще з часів Данила Галицького. Не виключено в зв'язку з цим, що на підставі вивчення широкого ономастичного матеріалу можна буде говорити про міграційні процеси в певних регіонах, а можливо навіть і про культурні, мовні контакти різних народів.

Зібраний антропонімічний матеріал може дещо сказати і про соціально-економічні аспекти життя наших предків. Скажімо, не може бути випадковим, що серед 60 типів прізвищ, утворених від основ, які мають значення професії, найбільш поширені прізвища від основи “мельник” – у 18 селах. Саме прізвище Мельник є одним з найпоширеніших прізвищ Придністров'я, бо зафіксоване у 12 селах. Слід зазначити, що фіксувалася не сама наявність даного прізвища в населеному пункті, бо фіксація абсолютно всіх прізвищ силами нашої експедиції просто неможлива, а вибиралися тільки типові і поширені. Типовими ми вважали прізвища, які мали в селі щонайменше 4 – 5 родин, а до розряду поширених відносили такі, котрі носили 10 – 15 родин (залежно від загальної кількості родин в селі). Намагалися ми виділяти і дуже поширені прізвища, тобто такі, які домінували в окремому населеному пункті. Так от, прізвище Мельник є дуже поширеним в селі Демшин Хмельницької області і досить поширене в селі Дороговиж Львівської області, в решті ж сіл воно є просто типовим. Для хліборобського населення, особливо біля річки, поширеність прізвищ від основи “мельник” виглядає цілком закономірним, а от те, що другим найпоширенішим прізвищем у Придністров'ї виявилося прізвище Шевчук, може бути для багатьох несподіванкою. Це прізвище зафіксоване навіть в 13 населених пунктах, розкиданих по всьому регіоні, і в багатьох з них воно є не просто типовим, а дуже поширеним. Всього ж прізвища від основи “швець” зафіксовані в 17 селах, а якщо додати до них ще прізвище Швайчук, то виходить, що професія швеця була в Придністров'ї не менш поширена, ніж мельник. Отже, попит на чоботи був тут дуже великий, очевидно, населення ходило не в личаках. Для порівняння зазначимо, що прізвища від основи “кравець” зафіксовані лише в шести селах. Ясно, що пошиття сільського одягу не потребувало особливої кваліфікації, це могли робити в кожній родині самостійно.

Дуже поширена в селах Придністров'я була також професія коваля. Прізвища від тієї основи зафіксовані в 13 селах, причому, найбільш поширеною формою була Ковальчук, тобто син коваля. Напевно ковалі всі багато дітей мали. Якщо далі виходити з поширеності прізвищ, то наступною поширеною професією була професія ткача. У формі Ткач, Ткачук, Ткачик прізвища тієї основи зафіксовані в 12 селах, головно на Поділлі. Також більше на Поділлі зустрічаються прізвища від основи “кушнір” у двох формах Кушнір і Кушнірик. Далі за поширеністю має йти професія олійника. Таке прізвище є щонайменше типовим для 8 сіл, але у єдиній формі – Олійник. Олійничуків, а тим більше Олійниченків зафіксовано не було, але далекосяжних висновків з цього робити не будемо. Підозріло дуже мало розповсюджені в Придністров'ї прізвища з основою “бондар” (“боднар”) і “гончар”. Цікаво б знати пропорції в розповсюдженості прізвищ від професій по цілій Україні, щоб мати підстави вважати аномалією незначну представленість прізвищ тієї професії в Придністров'ї (в 4 селах зафіксовані прізвища від основи “бондар” (“боднар”) і в двох від основи “гончар”). Але ясно, що потреба в діжках та горщиках була всюди не меншою, ніж в чоботях, та й варто зазирнути в телефонні довідники, щоб переконатися, що прізвища типу Бондар, Боднар, Боднарчук, Гончар, Гончаренко не менш розповсюджені ніж Олійник, Кушнір чи Ткач і Ткачук. Очевидно таки бондарів та гончарів у прибережних селах було менше, ніж де інде. Цьому імовірному фактові можна найти пояснення. Дуб, який є сировиною для бондарного виробництва, не є вологолюбивою рослиною, і на берегах річок не росте, хіба тільки на високих. Отже, бондарі не мали на берегах сировини, бо вільха і верба до того діла не надаються, тому мусили селитися десь ближче до лісу. Не мали напевно сировини на берегах Дністра і гончарі, бо на заплавах ґрунти утворені наносами мулу, і глина близько до поверхні землі здебільшого лежить далі від берега великої річки (поблизу самого Дністра доступні виходи глини трапляються досить рідко).

Але найбільш цікаво, що в прибережних селах дуже рідко зустрічається прізвище на основу “рибак”. Власне, в нашій картотеці є один Рибак і один Рибарчук, бо Рибчак і Рибенчук – то щось інше. На перший погляд може здатися, що взагалі неправомірно співвідносити поширеність прізвищ від основи на професію з розповсюдженістю цієї професії. Але це тільки на перший погляд. Рибальством на Дністрі могло займатися все населення, але це не могло бути основною професією, бо були більш певні форми і заробку, і забезпечення продовольством. Отже кожен міг ловити рибу принагідно, і це не було спеціальною ознакою для людини. Про розповсюдженість інших професій в Придністров'ї на підставі наявного ономастичного матеріалу сказати щось певне дуже важко, бо прізвища від інших професій і взагалі дуже рідкісні.

Закінчуючи огляд прізвищ за професійною ознакою, можна звернути увагу читача ще на той факт, що певні населені пункти могли спеціалізуватися на одному якомусь ремісництві, про це говорить велика поширеність прізвища в певному місці. Однак могли бути і цілком ремісничі села, населення яких в зв'язку з браком ґрунтів починало більше займатися ремеслами, причому різними. От, наприклад, в згадуваному вже селі Демшин є поширеними прізвища від основ “мельник”, “коваль”, “олійник”. Село велике, а поруч з ним знаходиться інше велике село Китайгород, котре судячи з назви, було колись містом. По другий же бік від Демшина протікає Дністер. Ясно, що землі селянам бракувало, тому й переходили вони до іншої господарської діяльності, тим більше, коли поруч було місто, в якому легко можна було збувати і борошно, і олію, і ковальські вироби.

За поширеністю з “професійними” прізвищами змагаються катойконіми. В 7 – 8 селах зафіксовані такі представники цієї групи як Комарницький, Ільницький, Височанський, Матківський, Созанський, котрі концентруються головно на Турківщині. Власне тому досить впевнено ми можемо говорити про них як про катойконіми, бо саме тут розташовані села Комарники, Ільник, Верхнє і Нижнє Висоцьке, Матків, Созань. Принагідно слід зауважити, що місцеве населення вважає ці прізвища “шляхетськими”. Предки носіїв цих прізвищ, дійсно, колись були дрібною шляхтою (“ходачківська” шляхта, яка виступала на війну не на конях, а пішки). Це локальне явище, коли прізвища від назв населених пунктів концентруються в районі їх розташування, дає підстави стверджувати про стабільність населення в цьому районі, тобто про незначну інтенсивність міграційних процесів. Така стабільність характерна для гірських районів, в той час як села на рівнині більше мішані з ознаки до місця походження їх мешканців. Принаймні такої концентрації катойконімів не зафіксовано ніде, як в гірських районах. Взагалі ж досліджувати цей клас ономастики дуже тяжко, бо якщо поблизу від місця фіксації прізвища нема населеного пункту з подібною назвою, то можуть виникнути сумніви, до якого класу це прізвище віднести. Скажімо, прізвище Березовський, котре зафіксоване в Берем'янах, безперечних підстав назвати катойконімом нема, бо поблизу Берем'ян нема населеного пункту під назвою Береза. Прізвище може бути і патронімічним, якщо предки його носія називалися Березовими.

Серед прізвищ апелятивного походження є велика група основ класу прикметників, серед яких найчастіше зустрічаються апелятиви “білий” і “кривий” (віповідно 9 і 7 типів). Для порівняння, від апелятива “чорний” маємо тільки два прізвища, а від антонімів “кривому” (“прямий”, “простий”) – нема жодного. І цьому фактові може бути дане пояснення, особливо воно прозоре для апелятива “кривий”. Люди з певними фізичними недоліками відрізнялися від решти саме своїми вадами. Їх легко було ідентифікувати – при згадці про рідкісний недолік одразу ставало ясно, про кого йде мова. Якщо прийняти цю ж саму логіку для апелятива “білий”, то можна припустити, що населення Придністров'я за кольором волосся раніше було переважно чорнявим, і людина, наприклад, зі світлими вусами була рідкісною. Назвавши її Біловусом, можна було не турбуватися, що її з кимось сплутають.

Досліджувати зібрану антропонімію можна з різних точок зору. Проаналізуємо її тепер за принципом утворення прізвищ. Перерахувавши кількість прізвищ, утворених однаковими формантами, ми побачимо, що найбільш продуктивним є формант -ський/цький – близько 230 прізвищ. За ним іде формант -ук/-юк – до 190 прізвищ, а далі – -ак/-як – 170, -ик/-ник – 100, -ич – 53 (а якщо рахувати разом з -евич/-ович, то 90), -ів/-їв – 85, -ан/-ян – 40, -ішин/-їшин – 38 і далі інші форманти з числом типів прізвищ менше 30, з яких, певно, варто подати для порівняння дані для форманта -енко. З таким типовим для Наддніпрянської України формантом на Придністров'ї нарахувалося лише 12 типів прізвищ. Отже про можливі міграційні процеси на Україні в давні часи можна говорити і на підставі цих даних. Інколи люди навіть пам'ятають про переселення своїх предків на нові місця проживання. Скажімо, в районі Хотина в селах є кілька прізвищ типового російського походження. Носії цих прізвищ пишуться українцями, але знають, що їхні діди – офіцери білої російської армії, котрі емігрували в Румунію після поразки в боротьбі з більшовиками. Є на Буковині навіть цілі села російського походження, це так звані “липовани”, або старообрядці, цікаво було б знати, які прізвища мають вони, але це вже буде відомо після наступних експедицій “Дністер”.

Взагалі ж ми переконалися, що майже в кожному селі ми зустрічаємо все нові й нові прізвища. Складається враження, що цей ряд безкінечний. У порівнянні з сусідніми народами в українців напевно найменше однакових прізвищ. Ця думка може бути суб’єктивною, бо на жаль, в Україні систематично робота зі збору ономастичного матеріалу не проводиться, а от у Польщі вже вийшло більше десяти томів зі списками всіх наявних польських прізвищ [52]. Навіть побіжний перегляд цих томів переконує, що польські прізвища за своїм утворенням більш типові, ніж українські. Але кожне нове прізвище – це вже нова індивідуальність ! Сума цих неповторних індивідуальностей мала б дати щось неповторне ? Це покаже наше майбутнє.

Примітки

Обробка ономастичних матеріалів експедиції, зібраних Любою Величко, Галиною Витвицькою, Катериною Дворянською, Наталею Жеплинською.

49. Теория и методика ономастических исследований / Непокупный А.В. отв.ред. – М. : 1986 г.

50. Восточнославянская ономастика : исследования и материалы. – М. : 1979 г.

52. Słownik nazwisk współcześnie w Polsce używanych / wydał Kazimierz Rymut.