Гідрохімічна та літохімічна характеристика басейну Дністра та Дністровського водосховища
Мирослав Спринський, Марія Балучинська, Марія Пелипець
Гідрохімічні обстеження басейну р.Дністер та Дністровського водосховища проводились учасниками експедиції “Дністер” Товариства Лева протягом усіх років її роботи. Спочатку (1988 – 1994 рр.) якість поверхневих вод зазначеного басейну визначалась за такими параметрами : запах, прозорість, водневий показник (рН), концентрації у воді іонів амонію, нітритів, нітратів, фосфатів, хлоридів, сульфатів, кальцію, магнію; карбонатна і загальна твердість води, вміст розчиненого кисню, подекуди міді, сульфідів та іонів заліза. Ці визначення проводились Я.Фішером, в 1994 році – окремими групами хіміків за допомогою різних методів. Учасник із Словаччини Ю.Руппельдт аналізував поверхневі води на вміст нітритів, нітратів, аміаку, фосфору, cульфатів, загального заліза, міді, загального та вільного хлору спектрофотометричним методом, загальна та вапнякова твердість і концентрація хлоридів оцінювались методом титрування. Українські гідрохіміки у тому ж році робили колорометричні та титрометричні визначення. Поза тим, німецькі екологи проводили виміри вмісту розчиненого кисню (Стефан Німаєр).
Результати цих досліджень коротко викладено за науковим звітом екологічної експедиції Дністер за 1994 р. Вода р.Дністер та основних допливів (від с.Заліски Жидачівського району Львівської області до с.Вовківці (Дністрове) Борщівського району Тернопільської області) в основному відповідає нормативам за такими показниками (таблиця 14:2) : рН (7 – 8), концентрації розчиненого у воді кисню (6.15 – 20.4 мг/л), фосфатів (0.01 – 1.74 мг/л, ГДК – 3.5 мг/л), сульфатів (38 – 240 мг/л), хлоридів (14 – 164 мг/л), загальна і карбонатна твердість.
Вмісти деяких із визначених компонентів перевищують гранично допустимі концентраці (ГДК). Так, у воді р.Бистриця (смт Єзупіль) амоній-йон міститься у кількості 4.5/10.5 мг/л (тут і далі через риску подаються результати визначень Ю.Руппельдта/Я.Фішера), що в 2/5 разів перевищує ГДК. У воді р.Дністер після впадіння р.Сівка встановлено нітрати у концентрації 49.6 мг/л (Ю.Руппельдт), що перевищує ГДК для питної води і значно більше за середню концентрацію у річкових водах. В воді самої р.Сівка та р.Дністер після впадіння Сівки виявлено хлорид-іони у кількостях, відповідно, – 790/900 і 694/750 мг/л, що значно перевищує ГДК для питної води і ще більше – середні концентрації хлоридів у річкових водах.
Що стосується вмістів нітрит-іонів, то вони перевищують ГДК у значній кількості проб, і становлять (0.02 – 0.575) / (0.01 – 1.00) мг/л для всього дослідженого району. Нітрати у кількостях, більших за ГДК, встановлено при випробуванні р.Дністер до впадіння рр.Стрий, Луг, Свіча, Стрипа, Нічлава, перед м.Заліщики, після впадіння рр.Стрий, Луг, Свіча, Сівка, Бистриця (смт Єзупіль), Стрипа, Нічлава, після м.Заліщики, а також допливів – рр.Стрий, Луг, Свіча, Сівка, Гнила Липа, Бистриця, Коропець, Стрипа, Серет, Нічлава.
В 1995 – 1997 роках встановлення рівня антропогенного забруднення поверхневих вод басейну р.Дністер та Дністровського водосховища проводилось у складі експедиції “Дністер” групою спеціалістів-гідрохіміків під керівництвом М.І.Спринського. Разом з гідрохімічними проводились також і літохімічні дослідження донних відкладів, берегових намулів і заплавних ґрунтів. Інтервал обстеження охоплює територію від гирла р.Стрвяж (с.Чайковичі Самбірського району Львівської області) до дамби Дністровської ГЕС.
Безпосередньо на місцях випробувань за допомогою гідрохімічної лабораторії визначались фізичні властивості води (мутність, колір, запах, смак, рН), вмісти розчиненого у воді кисню, біогенних компонентів (амоній-, нітрит- та нітрат-іонів), заліза, хлорид-, сульфат-, гідрокарбонат-, карбонат-, кальцій-, магній-іонів, загальної твердості. Сумарна концентрація натрію і калію вираховувалась як різниця між сумою еквівалентних вмістів аніонів та загальною твердістю. При обстеженні Дністровського водосховища проби води відбирались з поверхні та з глибини 20 м (за допомогою батометра ГР-18) для лабораторних визначень металів – потенційних забрудників.
Аналітичні визначення концентрацій металів, нафтопродуктів і фенолів у воді здійснювались у лабораторії спектральних методів аналізу Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України (ІГГГК) під керівництвом В.Г.Гаєвського. Рівень гідрохімічного забруднення дослідженого району визначався відповідно до ГДК, встановлених для вод культурно-побутового призначення (ГДКв) і вод, які використовуються для ведення рибного господарства (ГДКв.р.).
В 1995 році інтервал досліджень охоплював територію від р.Збруч до дамби Дністровської ГЕС. Було обстежено, насамперед, Дністровське водосховище, а також його основні допливи. В цьому районі практично немає промислових підприємств-забрудників, головний негативний фактор щодо якості поверхневих вод – це комунально-побутові стоки населених пунктів та сільськогосподарські стоки.
За візуальними спосереженнями поверхневий шар водосховища від затоки р.Мукша до дамби Дністровської ГЕС є досить чистим. Відмічалась повна відсутність поверхневого засмічення дзеркала водойми плаваючими предметами, не виявлено масляних плям, плівок, не спостерігалось ознак загибелі риби та інших живих організмів. Лише у двох пунктах (затока р.Мукша; водосховище у 500 м нижче затоки р.Студениця) були наявні незначні скупчення мікроскопічних синьо-зелених водоростей. Вода водосховища є чистою, без забарвлення і запаху, прісною і прозорою. Води допливів (рр.Мукша, Сурша, Тернава, Студениця, Жван) характеризуються значною каламутністю, особливо рр.Тернава і Студениця. У гирлах допливів, внаслідок гальмування їх течії водосховищем, нагромаджуються великі об'єми намулів. Потужність таких відкладів сягає кількох метрів і більше. В їхньому складі помітна значна концентрація органіки. Цікаво було б розглянути перспективи використання таких скупчень намулів як органічного добрива.
В 1996 році інтервал обстеження охоплював ділянку верхнього Дністра – від гирла р.Стрий до початку Дністровського водосховища в с.Вовківці. В цьому інтервалі, на відміну від попереднього, є потужні підприємства-забрудники поверхневих вод – Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (стоки потрапляють до р.Стрий), Калуський хімічний комбінат (відходи скидаються в р.Сівка); значно більше населених пунктів різного розміру, інтенсивно розвинуто сільське господарство, тобто антропогенне навантаження на поверхневі води значно відчутніше. За візуальними спостереженнями вода р.Дністер є, в основному, у задовільному стані. Велике враження справляють рр.Свіча і Лімниця, які своїми прозорими водами наочно сприяють очищенню Дністра. Зворотнє, але також сильне, враження – від р.Сівка в її гирлі. Вода в ній темна, хоча і прозора, донна і берегова галька позаростала темними водоростями. Цікаво, що 2 роки поспіль під час стоянки перед м.Галич, після впадіння р.Сівка в Дністер, в суботу ввечері (як випадково співпало в 1996 і 1997 роках) спостерігалась велика кількість піни на поверхні Дністра. В результаті аналізу цієї піни було встановлено підвищений вміст амоній-іону (2 мг/л при концентрації його у річці – 0.5 мг/л). Цілком ймовірно, що нами було зафіксовано залповий скид комунально-побутових чи промислових стоків м.Калуша та Калуського хімічного комбінату в р.Сівка, які згодом потрапили у Дністер. Стійкі скупчення піни на поверхні води могли утворитись за рахунок великої концентрації в стоках синтетичних поверхнево-активних речовин. Надходження цих речовин у річкові води є дуже небезпечним, оскільки, крім погіршення запаху і смаку води, зменшується її біохімічна очисна спроможність, пригнічується або зовсім припиняється розвиток водної рослинності [1]. За свідченнями місцевих жителів подібні скупчення піни часто з'являються в цьому районі саме у вихідні дні.
В 1997 році було досліджено ділянку Дністра від гирла р.Стрвяж до с.Нижнів (після впадіння р.Золота Липа). Експедиція проводилась безпосередньо після потужної повені, найвідчутніші наслідки якої спостерігались до с.Тужанівці (до впадіння р.Стрий). На зазначеній території зафіксовано велику кількість тимчасових допливів, якими вода поверталась до Дністра з затоплених луків. Ці допливи несли до Дністра темну, непрозору воду, із інтенсивним запахом органіки, що розкладається, та піною. При аналізі такої води з стічної канави в с.Чайковичі було встановлено високі вмісти заліза, амонію та нітритів (таблиця 14:3). Привертали увагу також численні постійні струмки, якими потрапляють до Дністра стоки тваринницьких ферм і приватних господарств, а також смітники, розташовані безпосередньо на заплавній терасі. Разом з Дністром та основними природними, відносно чистими, допливами, нами було випробувано також стічні води потужних підприємств-забрудників і комунально-побутові стоки. Це р.Стрвяж із стоками м.Самбора, р.Верещиця із стоками м.Городок, р.Тисмениця з промисловими стоками мм.Дрогобича, Стебника, Борислава, р.Зубра з стоками м.Львова, р.Луг з відходами м.Ходорова та його підприємств, стічні води Новороздільського сірчаного комбінату і комбінату хімічних добрив “Україна”, Жидачівського ЦПК, молокозаводу поблизу с.Заліски, Калуського хімічного комбінату та заводу тонкого органічного синтезу (ТОС) м.Івано-Франківськ. Дебіти деяких допливів наведені в таблицях 14:4 та 3:1.