2. Акти на надання та купівлю маєтностей кременчуцьких (17 – 18 ст.)

1. Oblata Privilegii Capitaneatus Krzemenecensis

Joannes III dei gratia Rex Poloniae etc. Significamus etc. oblatas esse ad acta presentie Metricas Regni Cancellariae Maioris infrascriptas papyraceas manu Nostra Regia subscriptas et Sigillo Regni Cancellariae eiusdem Maioris communitas, sanas, salvas, illaesas, omnique suspicionis nota carentes, continentes in se Privilegium super Capitaneatum Krzemenciesem in Palatiatu Kiioviensi existentem generoso Romano Ipohorski Lenkievicz succamerario Mozyriensi a Nobis benigne collatum. Quarum quidem Literarum tenor est de verbo ad verbum, qui sequitur talis. Ioannes Tertius dei gratia Rex Poloniae, Magnus dux Lithuaniae, Russiae, Prussiae, Masoviae, Samogitiae, etc. Significamus presentibus literis Nostris quorum interest universis et singulis. Eos pr[a]ecipue viros gratia Nostra Regia condonamus, quorum merita non solum Nobis, sed et Reipublicae sunt manifesta. Sic enim et distributiva justitia suadet, et Nostrum Iudicium disponit. Quare cum generosi Romani Jpohorski Lenkievicz Succamerarii districtus Mozyriensis tam in toga quam in sago perspectas habemus virtutes animique dotes, facile in eam devenimus mentem, ut eidem Capitaneatum Krzemienczucinsis in Palatinatu et districtu Kiioviensi post decessum generosi Stanislai Jaskulski ad Nostram dispositionem devolutum daremus et conferremus; prout praesentibus literis Nostris damus et conferimus cum omnibus attinentiis, aedificiis, agris aratis et integris, campis, pratis, subditis et eorum censibus, stagnis, piscinis, lacubus, sylvis, fluviis, molis, tabernis, emolentis, nullis exceptis proventibus, cum omnibus pertinentiis et attinentiis, non aliter ac supra maioratus generosus Stanislaus Jaskulski tenuerit et ei fructi ficaverit, idem generosus Romanus Jpohorski Lenkievicz Succamerarius districtus Mozyriernsis tam possesionem quam fructus et emolumenta ad ultimum vite sue decessum percipiet praestolantes idem de Nobis et serenissimis Successoribus Nostris, quia Nos nominatum Generosum Romanum Jpohorski Lenkievicz Succamerarium districtus Mozyriernsis a pacifica possessione praemissi Capitaneatus Krzemienecesis et ad illum omnibus attinentiis non alienabimus et alienari potestatem nemini concedemus, sed eundem integre et inviolate iure ad vitalitio fovebimus, quod et serenissimi Successores Nostri affirmare et roborare non denegabunt. In quorum fidem has literas manu Nostra subsriptas Sigillo Regni communiri iussimus. Datum Varsaviae die XV. Mensis Februarii A. [Anno] domini MDCLXXXIX [1689]. Regni vero Nostri XV. A.[Anno] Joannes Rex. Locus Sigilli Maioris Cancellariae Regni. Adalbertus Stanislaus Chroscinski Serenissimae Regiae Maestatis Secretarius. Quas quidem supra insertas Literas Privilegii, Nos ad Acta presentia suscipi iis inseri et ex iisdem fideliter de verbo ad verbum de promptas Parti postulanti authentice extradi permisimus. In cuius Rei fidem etc. Actum et datum Varsaviae ut supra.

[знак підпису]

*Induct(…) – приписано на полі іншим почерком біля передостаннього рядка.

AGAD. – Metryka Koronna. – Ks.376. – S.1b.

Переклад:

Надання Привілею Старости Кременчуцького

Ян Третій милістю Божою король польський і т.д. Зазначаємо і т.д., що це надання має бути внесене до актів нинішніх Коронної метрики Головної Канцелярії за нижченаписаним папірусом рукою Нашою Королівською підписаним і запечатаним Великою Королівської канцелярії печаткою як Великої спільноти цілий, недоторканий, неушкоджений, всякої підозри позбавлений знак, пов’язаний з цим Привілеєм на Староство Кременчуцьке, у Воєводстві Київському розташоване, уродзоному Романові Іпогорському-Ленкевичу, підкоморію Мозирському перед Нами добре заслуженому. І змісту цього листа від слова до слова надалі дотримувалися б. Ян Третій милістю Божою король польський, великий князь литовський, руський, прусський, мазовецький, самогитський і т.д. зазначаємо [про це] означеним листом Нашим усім взагалі і кожному осібно. Його особливу мужність милістю Нашою королівською обдаровуємо, що є не єдино Нашою винагородою, але і Речі Посполитої суть маніфестом. Так чинити отож пропонуємо тим, хто дотримується правосуддя і Нашим Судом керується. Тому, оскільки уродзоний Роман Іпогорський-Ленкевич, підкоморій Мозирський так під час миру, як і війни добре знаний, до того ж чеснотами природними обдарований, охоче на нього звернемо намір, щоб те саме Староство Кременчуцьке у Воєводстві Київському, яке, після смерті уродзоного Станіслава Яскульського, спало на Наш розсуд давати і спрямовувати; зважаючи на нинішній лист Наш надаємо і спрямовуємо з усіма просторами, спорудами, полями обробленими і необробленими, степами, луками, підданими і їх майном, заплавами, ставками, озерами, лісами, річками, греблями, корчмами, млинами, не виключаючи врожаїв, разом з усіма приналежностями і просторами, не інакше як попередній майорат уродзоний Станіслав Яскульський тримав і йому був би корисним, той самий уродзоний Роман Іпогорський-Ленкевич, підкоморій Мозирський так володіння, як і користі та вигоди до кінця життя своєю смертю тримати сподівається ті самі з Нами та найсвітлішим Заступником Нашим [тобто Богом], оскільки Ми вищейменованого Уродзоного Романа Іпогорського-Ленкевича, підкоморія Мозирського, від мирного володіння вищезгаданим Староством Кременчуцьким і до нього усіма приналежностями не відсторонюємо, то й відсторонювати [його] силою ніхто хай не важиться, але вищейменованого цілком та недоторкано правом на життя охороняємо, яке й найсвітліший Заступник Наш ствердити та скріпити не відмовиться. Задля вірності цей лист рукою Нашою підписаний Печаткою Королівською скріпити наказуємо. Дан у Варшаві дня 15 місяця лютого року божого 1689. Королювання Нашого 15 року Ян Король. Запечатане Великою Печаткою Канцелярії Коронної. Адальберт Станіслав Хросцинський, Ясновельможний Королівський Секретар. Вищезгаданий вкладений Лист Привілею, Ми до Актів нинішніх включили разом з іншими і з так само вірно від слова до слова з готовністю до Частини прохань насправді спрямували. В якій Справі [все] вірно і т.д. Зроблене і видане у Варшаві, як вищезгадано.

2. Ея Имп. [Імператорської] Вел. [Величності] Войска Зап.[Запорізького] Полковник Миргородский Павло Апостол.

Об’являем [сім] нашим універсалом пану атаману городовому Кременчуцкому з товариством і війту с посполством и же Сотник Кременчуцкий пан Гаврило Илляшенко чрез суплуку свою просил нашого Респекту наказу на людей своих тих 25 человека котории по милости любезнейшего отца нашего ясне велможного Его милости Пана Гетмана и кавалера еще за полковничества Его Ясне Велможности надании [і] послушает Его. [Як] Прето ми прозбу Его за слушную у себе Принявши ознаймуем Вам что [з] Респекту знатних Его всегдашних служб прежде бивших и нине к тим 25 человекам еще пять человека прибавляем. Ітого стало тридцять человек; которие аби послушенство всякое к Его Домови отдавали позланическо [подданическо?] грозно приказуем от вас же жадного в том неделалося к перепони командирско упоминаем. Дан в Кременчуке при отходу нашем з командою вдом. Року 1731 17 марта.

ЦДІАУК. – Ф.1632. – Оп.1. – Спр.166. – Арк.2.

3. Року 1706 мца іюня 22 д.

Я Тимофей Ігнатович писарь Кременчуцкій чиню відомо сим моим писанням каждому суду і права і где тилко будет показанно знак писма сего же що далем лісок і зовемое Коропье озеро з лукою і з нивам до того належачим за певную суму за золотих тридцять отцу Захарию священику Потоцкому і се лист подаю жеби тот ґрунт у вечность отцу Захарію і наследником его, даби его не турбовал от родичов моих близких і далеких ніхто, а при той моей доброволной продажи бил отец Павел священик Кременчуцкий Спаскій на що для лепшой віры і певности упросилем уряду городового Кременчуцкого Его милости Пна Максима Евстратиевича сотника Кременчуцкого о притисненням печати городовой.

ЦДІАУК. – Ф.57. – Оп.1. – Спр.442(ч.І). – Арк.126.

4. Року 1711 мца мая 28 д.

Я Марія жена Леонтиева жителка кременчуцкая з сином своим старшим Василем Леонтиевичем чиним ведомо сим нашим ветчистим писаніем где ли оное показанно будет, иж [що.] по смерты мужа моего Леонтия, продалем грунт мой зуполной [спільної.] працы моей нажитой, тоесть млин стоячий на реке Псле на гребле Потоцкой три ставилсу з валилом и зо всеми належитими речамы, пану Хвеску Лиходею Тимченку значному жителеві Потоцкому за певную сумму за чотири ста золотих з десятма золотимы лічби литовской; которий грунт мною доброволне проданий, даючи ему пану Хвеску в довічное владеніе; и варую [обумовлюю.] тож иж би за оного нікто не важился з дітей моих и кревних моих его пана Хвеска турбоваты, так теж и спомежников тоей греблі жадного утиску в том грунті чинити не важился, але волно ему пану Хвеску оним як хотіты довічне владнуті и на свой пожиток обертаты; неще ля ліпшой віри и певносты подаю сие мое писаніе пану Хвеску под стверженія печаты городовой Потоцкой и при подпису врядових особ и людей зацних жителей потоцких, Семен Різниченко наказной сотник потоцкий, Грицко Довбня атаман городовий; Василь Крамаренко, Демян Довженко і иних людий зацних на той час било немало.

М.П.

Іван Германов [писар сотенний потоцький] рукою

ЦДІАУК. – Ф.57. – Оп.1. – Спр.438(ч.ІІІ). – Арк.880-880зв.

Опубліковано : Вирський Д.С. Українне місто: Кременчук від заснування до 1764 р. – К. : 2004 р., с. 341 – 362.