Архівісти й «Історія міст і сіл Української РСР»: історія написання
Бездрабко В.
(на прикладі досвіду Хмельницького облдержархіву)
У статті розглядається історія написання енциклопедичного довідника "Історія міст і сіл Української РСР" на прикладі тому, присвяченого Хмельницькій області; участь у процесі працівників Хмельницького облдержархіву, інших архівних, наукових установ, громадських об’єднань. Аналізуються форма та зміст книги, їх особливості, визначається значення подібного як історіографічного явища.
29 травня 2002 року виповнилося 40 років від дня прийняття відомої постанови ЦК КПУ № 16 / 18-3 «Про видання «Історії міст і сіл Української РСР". Історіографія історії України містить значну кількість робіт, присвячених написанню фундаментальної колективної праці. Дослідники історії створення енциклопедичного довідника «Історії міст і сіл Української РСР" (далі – «Історія міст і сіл") збагатили вітчизняну історіографічну спадщину студіями, які розкривають структуру, функціонування Головної редакційної колегії видання, результати та значення співпраці науковців і громадськості. Проте недостатньо розробленими залишаються питання еволюції взаємовідносин Головної редакційної колегії з місцевими редакційними комісіями, академічними інституціями, архівними установами, навчальними, освітніми центрами, краєзнавчими товариствами, співвідношень демократичних і централістських початків при цьому, ролі кожного з них окремо у створенні довідника та інших сюжетів, пов`язаних із з`ясуванням внеску місцевих колективів написання «Історії міст і сіл".
За колом фахових інтересів цікавою видається тема ролі середньостатистичної архівної установи у написанні довідника на прикладі Хмельницького облдержархіву.
Аналіз питання у цій перспективі вимагає точніше оцінити витоки ідеї [1]. На рубежі 1950–1960-х рр. Інститут історії АН УРСР виступив із ініціативою підготувати історико-географічний словник Української РСР енциклопедичного типу, обсяг якого мав скласти 70 томів [2]. До проекту залучалися Інститут суспільних наук АН УРСР у м. Львові, Українське географічне товариство, Київський, Одеський, Львівський, Харківський державні університети та інші провідні наукові, громадські, навчальні інституції у галузі історичної, географічної наук [3]. Проте через недостатню організаційну підготовку, відсутність підтримки з боку владних структур ідея не викликала належної уваги і залишилась нереалізованою, але не безплідною [4]. Важливим наслідком широкої дискусії наукової спільноти навколо пропозиції академічного Інституту історії стало народження нових проектів, одним із яких був довідник «Історія міст і сіл".
Автором та адептом його концепції виступило Архівне управління при Раді Міністрів УРСР. Протягом 1960–1961 рр. a priori було обґрунтовано доцільність подібного дослідження, визначено його наукове та практичне значення, окреслено структуру видання у цілому, кожної його одиниці зокрема. Загальний обсяг роботи мав скласти 26 томів, тобто кожній самостійній адміністративно-територіальній одиниці УРСР мав бути присвячений окремий том. Зміст тому повинен включати історико-географічний нарис про регіон та короткі, енциклопедичного характеру довідки про населені пункти області [5]. Належне місце мали посісти історико-географічні, картографічні додатки, схеми, ілюстрації, фотографії тощо. Усвідомлюючи масштабність виконання подібного проекту, представники АУ при РМ УРСР чітко визначилися щодо необхідності широкого залучення громадськості до написання «Історії міст і сіл» [6].
Подібне бачення енциклопедії склалось у результаті спільних нарад-консультацій АУ при РМ УРСР із академічними інститутами історії, економіки, мовознавства та ін. [7] Ілюстрацією наполегливої праці АУ у зазначеному напрямку слугують рядки звіту про діяльність державних архівів Української РСР за 1961 р., які підтверджують чільність із-поміж науково-методичної роботи студій, пов`язаних із становленням і утвердженням засад розбудови схеми довідника з історії міст і сіл УРСР [8].
Важливим рубежем протяжного у часі переходу від ідеї до її практичної реалізації стала доповідна записка С. Пількевича, начальника Архівного управління при РМ УРСР на адресу Центрального комітету компартії України про підготовку та видання довідника за назвою «Історія міст і сіл Української РСР", датованого 31 січня 1962 р. [9] Поряд із викладом концепції енциклопедії проголошувалися принципи організації роботи над проектом. Для загального керування та розв`язання науково-методичних питань, пов`язаних із підготовкою довідника, пропонувалось утворити Головну редакційну колегію, місцеві редакційні комісії, а вирішення поточних організаційних проблем покласти на Архівне управління [10]. С. Пількевичу належать перші орієнтовні кошториси витрат на підготовку та видання одного й усіх, двадцяти шести, томів довідника [11].
Концепція пройшла апробацію на кущовій нараді істориків-архівістів західних областей України, що відбулася 24–26 квітня 1962 р. у Львові, яка підтримавши її, висловилась за розширення рамок співробітництва фахівців і аматорів із державними архівами з метою виявлення та опрацювання архівних документів тематичного змісту [12]. Активне обговорення теми у наукових колах – підтвердження необхідності, що визріла у лоні історичного процесу розвитку вітчизняної історичної науки, краєзнавства того часу, коли західноєвропейську історіографію охопив бум історії повсякденності.
29 травня 1962 року ЦК КПУ прийняв постанову, якою офіційно санкціонував початок написання «Історії міст і сіл Української РСР". Цією ж постановою визначалися кількість і поіменний склад Головної редколегії, а обкомам компартії України віддавалося розпорядження утворити обласні редколегії, комісії для керування підготовкою окремих томів довідника.
Організаційна форма Головної редколегії та редакційних комісій складалася поступово, але від початку було виокремлено посади голів, їх заступників, секретарів. Кількісний склад, імена – змінювалися. Та незмінним головою Головної редакційної колегії став заступник Голови Ради Міністрів УРСР, доктор історичних наук П. Тронько, якому належить чимала заслуга у реалізації унікального, масштабного проекту.
З метою проведення точніших підрахунків можливих інтелектуальних, матеріальних витрат на підготовку тому, всього видання терміново в загальноукраїнському масштабі було проведено збір кількісної інформації про населені пункти України за такими критеріями: місто, селище міського типу, робітниче селище, село, хутір, залізнична станція [13]. Слід підкреслити, що організатором цієї акції також виступило Архівне управління при РМ УРСР. У результаті вжитих заходів Головна редколегія орієнтовно визначилася з обсягом тому видання – у 25–30 друкованих аркушів [14], ємністю проекту у часі та ймовірним терміном його завершення – 1965 р. [15] Дійсність скоригувала дату закінчення роботи над «Історією міст і сіл". Підготовчий, редакторський, видавничий процеси тривали близько 12 років, підсумком яких стали 26 томів енциклопедичного довідника, аналогів якому у світовій практиці не існує й донині [16].
Завдяки цілеспрямованим старанням Архівного управління були проведені республіканська конференція істориків-архівістів (1-2 листопада 1963 р., м. Київ ), кущові наради архівістів у Львові, Кам`янцю-Подільському, Полтаві, Херсоні, Києві, Харкові (1962–1967 рр.), які були покликані об`єднати небайдужих до історії рідного краю, зміцнити зв`язки між учасниками проекту і по горизонталі, і по вертикалі, урізноманітнити форми роботи архівістів при написанні довідника, підвести перші підсумки, з`ясувати прорахунки, намітити перспективи дальшої роботи [17]. Значення цих форумів виходить за межі вузько фахових інтересів, оскільки активними учасниками зібрань були й історики, мовознавці, літератори, географи, економісти та представники інших спеціальностей, хто прямо чи опосередковано був пов`язаний із написанням «Історії міст і сіл Української РСР". Аналізуючи матеріали нарад, конференції, переконуємось у важливості дискусій, народжених ними, що поставили наукові теоретичні, методичні, методологічні проблеми, які не могли бути просто проігноровані, а вимагали критичного осмислення. Це, у першу чергу, стосувалося визначення загальної методики написання довідника, його методологічної основи, тематики пріоритетних конкретно-історичних досліджень. Вирішення цих та інших питань привело до появи низки робіт, які задекларували провідні аспекти втілення в життя проекту «Історія міст і сіл" [18].
Методичне, теоретичне забезпечення проведення робіт заслуговувало дальшого осмислення не вільного від спрощення, оскільки аудиторія споживачів інформації об`єднувала і науковців, і аматорів краєзнавчої справи. Тому рекомендації, вказівки, пам`ятки, настанови установчого, розпорядчого, регламентуючого характеру різко означили тенденцію чіткого, детального опису з поясненнями основоположних моментів викладу матеріалів енциклопедії, які мали скласти науково-популярне історико-краєзнавче прочитання загальної історії України з позицій марксистської методології, непримиренного ставлення до теорій норманістів, безкласовості, «єдиного потоку", «благодатного впливу КПРС на життя і розвиток українського суспільства" [19]. Цілий ряд положень загальних методичних розробок пізніше було розширено та доповнено фахівцями різних галузей знань, адаптовано до регіональної специфіки місцевими редакційними колегіями [20]. Серед тем, які мали вивчатись у першу чергу – це історія післяжовтневого періоду (1917 р.), а саме: громадянська війна, індустріалізація промисловості, колективізація сільського господарства, Велика Вітчизняна війна, відбудова народного господарства в повоєнні роки та ін. [21]
Отже, щоб надати усім учасникам колективної праці певних соціальної та наукової орієнтацій, стимулювати і забезпечити можливістю реалізувати індивідуальні прагнення в єдиному напрямку, сформувати систему уявлень про цілі та необхідність спільних дій для їх досягнень, практичних втілень за участю архівістів було здійснено ґрунтовне з`ясування методики, яка чітко регламентувала вимоги до структури, обсягу довідника, організації роботи над проектом.
Активно включилися в підготовку однотомної праці «Історії міст і сіл Української РСР. Хмельницька область" архівісти регіону. На виконання постанови ЦК КПУ від 29 травня 1962 р. було створено місцеву редакційну колегію у складі 17 осіб, до якої увійшли: М. Мехеда, Г. Галай, О. Ігнатов, М. Морський, Л. Кульпінський., А. Мельчишин, С. Гуменюк, С. Бабишин, М. Овчинников, А. Боєв, В. Крикливий, Г. Хотюн, М. Желєзнякова, Н. Тараненко, О. Бурова, І. Гарнага, М. Березовчук [22]. Серед них – представники науки, культури, освіти, громадських об`єднань, органів державної влади.
Попередня робота над довідником була організована навколо з`ясування кількості населених пунктів Хмельницької області. Такий підхід не позбавлений раціональності, оскільки, як зазначалося вище, дозволив визначити приблизно обсяг тому, час необхідний для його написання. Складений на 15 травня 1961 року список населених пунктів Хмельниччини включав 1523 одиниці, у т.ч. 26 міст і містечок, 5 селищ міського типу, 1492 села [23]. Згідно заявленої кількості географічних об`єктів області обсяг тому мав скласти близько 100 авторських аркушів, з яких 65 % площі від абсолютного показника відводилося нарисам про села, селища міського типу, 11 % – нарисам про міста, 9 % – ілюстраціям, по 3 % – історико-економічному нарису про область, передмові, довідковому апарату [24]. Майже всі попередні розрахунки були втілені на практиці.
Серед заходів, які ознаменували початок масової роботи над довідником, варто виділити кущову нараду архівних працівників, присвячену підготовці «Історії міст і сіл Української РСР", яка відбулася 23–26 травня 1962 року у м. Кам`янці-Подільському. Той факт, що Хмельницький облдержархів виступив співорганізатором однієї з перших подібних нарад, не є випадковістю. Ще задовго до публічного обговорення згаданого проекту, архівісти області разом із викладачами Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту у тісній співпраці з працівниками місцевих краєзнавчих музеїв, бібліотек, підготували рукопис короткого довідника про визначні місця краю, який знайшов схвалення та підтримку Інституту історії АН УРСР, де проходив рецензування. Суттєвою, принципово важливою заувагою академічної установи стало вказування на необхідність розширити виклад новітньої історії краю [25]. З часом, Інститут історії повторить це зауваження, але вже на адресу іншого авторського колективу, з приводу рукопису «Історії міст і сіл Української РСР".
У центр уваги дискусій наради потрапила можливість запозичення набутого досвіду щодо організації справи, змісту джерельної бази, історіографїї, удосконалення методів і прийомів історичного дослідження, інформаційного потенціалу «усної історії", її «діалогічного джерела"(у розумінні М. Бахтіна) як відображення різних культурних рівнів комуніканта та реципієнта [26]. Переконливість аргументів учасників наради вплинула на рішення зібрання – врахувати досвід авторського колективу довідника про визначні місця Хмельницької області як фундаментально важливого для форми та змісту реалізації енциклопедії «Історії міст і сіл".
Хмельницькому облдержархіву належало не тільки проведення стаціонарних, але й польових або виїзних конференцій, нарад, семінарів тощо. Так, протягом травня 1962 р. у районних центрах області були організовані семінари, присвячені опрацюванню змісту анкети-довідки про населений пункт, методики, правил її заповнення. На думку організаторів, семінари активно сприяли визначенню пропорцій між різними видами інформації: професійною (науковою) та народною або фольклорною, культурними навиками та обрядами, культами, звичаями [27].
Підведенню підсумків обговорення анкети на місцях присвячено засідання науково-методичної ради Хмельницького облдержархіву, що відбулося 23–26 червня 1962 року. У ньому взяли участь провідні співробітники установи: директор архіву І. Кириченко, його заступник І. Гарнага, наукові співробітники Г. Вітряна, В. Везденецька, О. Коваленко, М. Мітельман та ін. Те, що дискусія була жвавою, підтверджується неодноразовою участю дійових осіб в обговоренні питання. Критиці піддавалися структура, обсяг анкети, понятійно-категоріальний апарат її головних позицій. Але думка, закладена в основу документа його авторами, яка зводилася до розширення горизонтів історії за рахунок інших соціальних наук: демографії, економіки, етнографії, статистики, мовознавства, фольклористики та ін. була сприйнята і "розчута" [28].
Упродовж 1962–1964 рр., які стали часом затвердження редколегії тому, місцевих редакційних комісій, визначення населених пунктів, що мали ввійти до довідника, розроблення науково-методичних засад видання, також проводилася величезна робота зі створення довідкового апарату. Вагомий внесок у з`ясування джерельної, історіографічної бази енциклопедичного довідника «Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область" зробили працівники архівів, музеїв, бібліотек, середніх, вищих навчальних закладів, краєзнавчі об`єднання, наукові установи різних рівнів територіального підпорядкування, масштабів діяльності. Зрозуміло, що в першу чергу особливо активно вивчалися фонди Хмельницького облдержархіву та його бібліотеки [29]. Лише за перші три місяці роботи автури над томом було опрацьовано 3,5 тисяч документів, які містили цінну інформацію з історії суспільно-політичних відносин, матеріального виробництва, культури, освіти, науки Хмельниччини.
Крім інформаційних ресурсів облдержархіву суттєво доповнили перелік джерел з історії Хмельниччини виявлені архівістами документи у Вінницькому, Волинському, Житомирському, Одеському облдержархівах, ряду центральних державних архівів УРСР, СРСР – ЦДАЖР УРСР, ЦДАКФФД УРСР, ЦДІА СРСР, ЦДВІА СРСР, ЦДАРА СРСР та ін. [30]. Наслідки співпраці підтверджує той факт, що у результаті міжархівного співробітництва у розпорядження автури тому надійшло 650 витягів із документів, 215 мікрофільмів документів, 140 фотовідбитків для виготовлення ілюстрацій тому [31], що збагатило історію краю цінними свідченнями фактів, подій, процесів.
Історико-краєзнавча книжкова спадщина досліджувалася за зібраннями Державної історичної бібліотеки УРСР, Хмельницької, Вінницької обласних, місцевих, інших бібліотек. Це привело до розширення тематичної бібліографії друкованих видань на 8 тисяч одиниць та виготовлення 4,5 тисяч інформативних карток [32]. Окремо слід відмітити надходження з Державної історичної бібліотеки копій колекції газет 1919–1920 рр., часу, коли край став ареною національно-визвольних змагань українців західного регіону, всієї України [33].
На 1970 р., коли робота над томом завершувалася дослідниками історії Хмельницької області було виявлено, зібрано й опрацьовано величезний фактичний матеріал, запозичений із різних джерел: архівних, опублікованих (книг, періодики) документів, що гарантувало виданню високу міру автентичності історичній дійсності, репрезентативності [34]. Для розкриття теми залучено різні за формою та змістом документи: постанови, положення, статути, листи, витяги з протоколів, звіти, плани роботи, супровідні записки, доповіді, листи та іншу документацію, утворену в результаті діяльності державних, самоврядних громадських структур. Важливе місце серед кола залучених архівних джерел належить особовим фондам діячів краю [35]. Реалізації завдань дослідників сприяло звернення до статистичних збірників, бібліографічних покажчиків, каталогів Книжкової палати України, енциклопедичних довідників, мемуарної літератури, фотоальбомів. Усього архівістами було вивчено 31000 справ, 305 комплектів газет, за якими складено 42 тисячі облікових бібліографічних карток, що пізніше поповнили географічний, іменний, систематичний каталоги [36]. 1044 документи після підписання тому до друку було упорядковано згідно вимог діючих правил діяльності архівних установ і передано до Хмельницького облдержархіву на постійне зберігання [37].
Наступний етап роботи над «Історією міст і сіл Української РСР" Хмельницької області тривав із 1964 р. по 1967 р. Це був період написання робочого варіанту рукопису тому, підготовки до нього ілюстрацій, апробації текстів. Головна редколегія надавала величезного значення організації науково-методичної допомоги редакційній колегії Хмельниччини, що знаходило втілення в проведенні спеціальних науково-методичних нарад, семінарів, конференцій, виданні методичних посібників, консультаціях відповідальних за зміст довідника наукових співробітників Інституту історії АН УРСР, обговоренні нагальних проблем на сторінках фахової періодики, зокрема «Українського історичного журналу", «Архівів України". Для «Історії міст і сіл" Хмельницької області «кураторами" від Інституту історії стали відомі знавці історії України О. Апанович і О. Компан, що стало запорукою високоякісного наукового редагування [38].
18 листопада 1968 р. на спеціальному засіданні Головної редакційної колегії «Історії міст і сіл Української РСР" відбулося обговорення рукопису тому. Згідно доповідної записки старшого наукового співробітника відділу історії міст і сіл Інституту історії Л. Олійника обласній редколегії було вказано на порушення пропорції обсягу матеріалу дорадянської, радянської історії не на користь другої, як того вимагалося, вузькість джерельної бази новітньої історії краю, недостатність уваги до національного питання та ін. [39] Після значного доопрацювання, у лютому 1971 р. остаточний варіант надійшов у видавництво, і, витримавши тираж у 15 тисяч, вийшов у світ [40].
Говорячи про персональний внесок працівників архіву в створення «Історії міст і сіл" Хмельницької області, крім організаційної, методичної, пошукової роботи, варто вказати також на оприсутнення власних імен в історії видання через авторство більшості статей. Так І. Гарнага зредагував п`ять із двадцяти нарисів про райони області, став автором або співавтором нарисів про м. Кам`янець-Подільський, села Вільховець, Берездів, Грим`ячна, Летаву, Михайлівку, Нічин, Оринин, Стару Ушицю, селище Віньковці, рецензував 15 нарисів, підготував 84 довідки про населені пункти області. І. Кириченко уклав матеріал з історії краю за 72 анкетами, Ц. Фірштейн – 155, Г. Вітряна – 80, В. Ралко – 59, що у сукупності склало 450 довідок із 470, або 96 % тексту, відведеного під інформацію про населені пункти області [41].
Логічно обгрунтовані й емоційно виважені програми розгортання вивчення множинності й одності міста, села як навколишньої дійсності людини (-ей) спрямовували діяльність учаcників проекту на з’ясування історичних нашарувань фрагментів матеріальної і духовної культури, стратиграфії життя суспільства, що дозволило б зрозуміти сутність людської діяльності, її спонукань і результатів. Утворені життям (і для нього) людей, з урахуванням особливостей природного, антропогенного ландшафтів складові структури міста чи села є окресленням історичних закономірностей стосунків особи, суспільства, довкілля.
Об’єктами історико-краєзнавчих, демографічних, економічних, етнографічних, статистичних студій міста, села розглядалися особа, свідомість особи й обмежених соціальних груп, соціуму, суспільні відносини; економічний і політичний, природничий організми діяльності міста, села, їх конкретних елементів. Аналіз суцільного соціального зрізу в обмеженому просторі, потреб й інтересів "я", "ми", їх станів не тільки в моменти глибоких історичних струсів, а й за звичайних, буденних умов, можливостей як суб’єктів історії мусив скласти предмет дослідження й зайняти чільне місце з-поміж нових способів прочитання загальної історії.
Дослідників історії міст і сіл Хмельницької області цікавило пояснення урбанонімів, ономастичних, топонімічних понять та ін. Важливе місце відводилося типології міст, містечок, сіл із точки зору генези, основних функцій диференційованих міських, сільських частин за адміністративною, етноконфесійною, професійною, юридичною ознаками тощо.
Реконструйована історія міст і сіл Хмельницької області, всієї країни стала провідником суттєвих для розуміння традиційних дослідницьких парадигм ХХ ст. факторів: взаємозв`язку між загальною та локальною історією, її мультидетермінованості, відкритості для інвазій інших наук гуманітарного циклу (і не лише). Том, як і все видання, став дослідницьким полем апробації таких методів дослідження, які дозволили розкрити регіональну історію у контексті загальної історії України. Це – міждисциплінарний, структурний, порівняльно-історичний та ін. методи. Студіювання «Історії міст і сіл" Хмельницької області як історіографічного факту та джерела сприяє з`ясуванню у науці діалогу між загальним і конкретним, цілим і часткою, а спостереження за їх співвідношенням, народженим зіставленням, стають джерелом нових знань, малозапитаних, про розвиток історичної науки у ХХ ст., які поряд із накопиченими раніше знаннями виявляють такі невідповідності, що спонукають сучасника до переосмислення відомих фактів, процесів, явищ.
Структура статті тому визначалася структурою анкети-довідки про населений пункт. Послідовність викладу матеріалу відбувалася наступним чином: назва населеного пункту, його географія, історія, населення, економіка, соціальна інфраструктура (наука, культура, освіта, охорона здоров`я), громадсько-політичне життя, благоустрій, добробут [42]. Перелік включає питання з географії, історії, демографії, статистики, економіки та ін. наук, які «розчиняючись" в історичності продукували історико-географічні, -демографічні, -статистичні, -економічні краєзнавчі, регіональні розвідки за темою, визначивши міждисциплінарність змісту книги.
Важливим для розуміння характеру праці є від початку глибокий інтелектуальний рух у національному масштабі, спрямований на відтворення історії міст і сіл Української РСР, який об`єднав у єдиній меті близько 100 тисяч науковців, аматорів [43].
Жанр написання (нарис), вид (науково-популярний) і характер (енциклопедичний довідник) видання спричинили той факт, що вміст тому представляє, до певної міри, накопичення відомостей дескриптивного характеру, логічних спрощень, конкретики, практичних дослідів пояснень взаємовідносин простору й часу, природного й соціального, індивідуального й масового в історії соціуму та його первинного середовища формування.
Науково-популярний стиль викладу думок у морфологічному плані втілився у широкому вживанні дієслів, у синтаксичному – відсутності складних за будовою речень, у лексичному – непереобтяженості матеріалу термінологічними, понятійно-категоріальними одиницями мови науки. De visu формологічних параметрів (ступеня узагальненості суджень, абстрактивності понять, складності синтаксичних конструкцій) стало індикатором якісної характеристики тексту видання та підтвердило його спрямованість на масового споживача.
З огляду вище зробленого аналізу маємо віддати належне архівістам як співавторам формування нових напрямків історико-регіональних досліджень, стереотипів, установок, мотивів дій учасників грандіозного проекту "Історії міст і сіл Української РСР" на всіх етапах його реалізації. Конкретні вияви участі Хмельницького облдержархіву у створенні енциклопедичного видання яскраво віддзеркалюють загальне ставлення архівістів до справи, практичні здобутки на її теренах за допомогою представників архівної справи.
Сьогодні, коли змінилася суспільно-політична ситуація, зазнали змін методологічні принципи історичної науки можемо вказати на певні структурні недоліки нарису, окремі фактичні неточності тому, його значну ідеологічну навантаженість та ін. Залучення до наукового обігу окремих фактів, суджень, висновків можливе лише за умови їх верифікації за іншими історичними джерелами. Але поза сумнівом, що у даному випадку маємо справу з неординарним історіографічним явищем, у суті якого на підсвідомому рівні прочитується бажання авторів довести самодостатність маргінесу з власною історією, який був і може бути центром, бо зберіг самість у найконкретніших проявах загальної схеми історії України.
Примітки
1. Рамками даного дослідження не передбачається розгляд дискусійного питання про витоки ідеї створення історії міст і сіл. Зауважмо, що у вітчизняній історіографії міцні позиції займає переконання у тому, що ідея належить О.М. Горькому. Проте глибший історіографічний аналіз генези ідеї виводить за межі ХХ століття (Шульце Ф. История развития родиноведения // Естествознание и география. – 1904. – № 7. – С. 70–80; № 8. – С. 25–38).
2. Протокол республиканской конференции молодых специалистов историков-архивистов Украинской ССР 25–26 апреля 1963 г. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1682, арк. 11.
5. Доповідна записка про підготовку і видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 1–3.
6. [Лист секретарю Центрального комітету комуністичної партії України тов. Скабі А. Д.] // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1578, арк. 1–2.
7. Протокол республиканской конференции молодых специалистов историков-архивистов Украинской ССР 25–26 апреля 1963 // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1682, арк. 11.
8. Отчет о работе архивных учреждений и государственных архивов Украинской ССР за 1961 год // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1549, арк. 9.
9. Доповідна записка про підготовку і видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 1–3.
11. Орієнтовний кошторис витрат на підготовку та видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» на один том // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 11–13; Орієнтовний кошторис витрат на підготовку та видання довідника «Історія міст і сіл Української РСР» на 26 томів // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1638, арк. 14–16.
12. Протокол № 1 кустового совещания историков-архивистов западных областей Украины в г. Львове 24–26 апреля 1962 г. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1609, арк. 6.
13. [Лист до завідуючого архівним відділом облвиконкому від 10 травня 1962 р.] // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1578, арк. 21.
14. [Лист секретарю Центрального комітету комуністичної партії України тов. Скабі А. Д.] // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1578, арк. 1–2.
16. У даному разі не беруться до уваги існуючі електронні версії, бази даних історії регіонів, що створені та регулярно поповнюються у Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі, Франції та ін. країнах Європи, Америки, Азії.
17. Доповідна записка про участь архівістів у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР (1962–1967 рр.)» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2035, арк. 101–105.
18. Вказівки до заповнення анкети-довідки про населений пункт // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 19–22; Пам‘ятки для написання історичної довідки про населений пункт // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 226–227; Методичні вказівки для авторських колективів, комісій, редколегій, рецензентів і редакторів томів «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 110–128; Розгорнуті методичні вказівки авторським колективам, комісіям і редакційним колегіям томів «Історії міст і сіл Української РСР» (зміни і доповнення до методичних вказівок Головної редколегії 1963 року) // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 130–159 та ін.-
19. Розгорнуті методичні вказівки авторським колективам, комісіям і редакційним колегіям томів «Історії міст і сіл Української РСР» (зміни і доповнення до методичних вказівок Головної редколегії 1963 року) // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 75.
20. Пам`ятка для написання історичної довідки про населений пункт // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 226–227; Анкета-довідка про населений пункт для довідника «Міста і села Волинської області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 228–231; Анкета-довідка про населений пункт [Рівне] // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 232–243 зв. та ін.
21. Методичні вказівки обласним редколегіям, міським і районним комісіям по написанню «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 155.
22. Витяг з протоколу засідання секретаріату обкому компартії України від 8 червня 1962 р. «Про видання однотомної праці «Історія міст і сіл Хмельницької області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1579, арк. 89 [копія].
23. [Письмо начальнику АУ при СМ УССР от 15 мая 1962 г.] // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1639, арк.5; [Лист начальнику Архівного управління при Раді Міністрів УРСР тов. Пількевичу] // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1579, арк. 64–72.
24. Орієнтовні розрахунки обсягу томів «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1810, арк. 26.
25. Протокол № 3 кустового совещания научно-руководящих работников архивных учреждений в г. Каменець-Подольском 23–26 мая 1962 г. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1609, арк. 397–419.
28. Протокол № 2 заседания научно-методического совета Хмельницкого облгосархива от 22 июня 1962 г. // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1579, арк. 64–72.
29. Информация о состоянии работы в Хмельницком облгосархиве по подготовке истории городов и сел УССР // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1733, арк. 12–17.
30. Звіт за 1966 р. Хмельницького облдержархіву щодо написання тому «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2035, арк. 44.
31. Доповідна записка про участь архівних установ у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» (1962–1965 рр.) // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1881, арк. 88; Інформація про участь архівістів Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Хмельницької області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2281, арк. 169–172; Список документів, виявлених у фондах ЦДАЖР УРСР // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 201 зв. – 203 зв.
32. Информация о состоянии работы в Хмельницком облгосархиве по подготовке истории городов и сел УССР // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1733, арк. 12–17.
33. Доповідна записка про участь архівних установ у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» (1962–1965 рр.) // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1881, арк. 88; Інформація про участь архівістів Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Хмельницької області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2281, арк. 169–172; Список документів, виявлених у фондах ЦДАЖР УРСР // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1732, арк. 201 зв.–203 зв. та ін.
34. Інформація про участь архівістів Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Хмельницької області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2281, арк. 169–172; Статистичні відомості про участь архіву Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2281, арк. 173–174.
35. Історичне краєзнавство в Українській РСР / П.Т. Тронько, В.О. Горбик, О.І. Лугова та ін. – К.: Наук. думка, 1989. – С. 62.
36. Інформація про участь архівістів Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Хмельницької області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2281, арк. 169–172; Статистичні відомості про участь архіву Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2281, арк. 173–174.
38. Розподіл областей республіки між установами відділу суспільних наук АН УРСР в справі організаційно-методичного керівництва підготовкою багатотомної «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1579, арк. 160.
39. Протокол засідання Головної редколегії «Історії міст і сіл Української РСР» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2034, арк. 92; Доповідна записка про стан підготовки тома «Хмельницька область» (складена 18. ХІ. 1968 року старшим науковим співробітником відділу історії міст і сіл Інституту історії АН УРСР Л. Олійником)» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2034, арк. 85–86; Постанова про стан підготовки тому «Хмельницька область» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 2034, арк. 86.
40. Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. – К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. – 707 с.
41. Інформація про участь архівістів Хмельницької області у підготовці «Історії міст і сіл Хмельницької області» // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1579, арк. 169–172.
42. Анкета-довідка про населений пункт // ЦДАВО України. – Ф. 14, оп. 2, спр. 1643, арк. 1–18.
43. Доповідь Голови Головної редколегії «Історії міст і сіл УРСР» заступника Голови Ради Міністрів УРСР тов. Тронька П.Т. на спільному засіданні Головної редколегії «Історії міст і сіл УРСР», Вченої ради Інституту історії АН УРСР, Наукової ради УРЕ, колегії Головархіву УРСР 15 вересня 1975 року // Протокол спільного засiдання Головної редакційної колегії «Історії міст і сіл Української РСР», Вченої ради Інституту історії АН УРСР, Наукової ради Головної редакції Української Радянської Енциклопедії і колегії Головного архівного управління при Раді Міністрів УРСР, м. Київ, 15 вересня 1975 року. – НДБ ЦДА України, 2306-м, арк. 5–7.
Бездрабко В. – Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, м. Київ
Опубліковано: Славута і Славутчина : минуле і сучасне. – Славута, 2003 р., с. 75 – 86.