2. Територія Запорожжя

Андрій Чайковський

З польських королів звернув першу увагу на Запорожжя Жигмонт-Август. Йому прийшло на думку вжити запорожців як певну охорону проти набігів татарської орди. Він перший загадав списати запорожців у реєстр і взяти тих реєстровців на услуги Польщі.

Але що запорожці через увесь час свого існування покликалися все на Баторієву реформу, то з того вийшла легенда противна історії, що Степан Баторій був першим організатором Запорозького війська і великим приятелем козацтва. Від тої туманної легенди не був вільний і наш народний геній Т. Шевченко.

Тим часом Баторій потвердив лиш план короля Жигмонта-Августа, надав козакам землю, але не свою, і то таку, на яку ніхто через безнастанну небезпеку перед татарськими набігами не квапився йти. Він лиш для того звернув увагу на козаків, що то була певна гранична сторожа від татарської сторони, і тому, що у той час розпочав він війну з Московщиною і треба йому було доброго і дешевенького війська, якого лише запорожці могли достарчити. Баторій старався завести реєстри козацькі та не для того, щоб козацтво зорганізувати, а лише тому, щоби козаків узяти в тверді карби і здержати їх від набігів на турецькі і татарські землі, за що турки дуже гнівалися і грозили Польщі війною.

Поза тим король цей не зробив для козаків нічого. А як він люб’язно відносився до запорожців, то є доказом те, що поручив воєводі брацлавському Збаразькому заманити Івана Підкову, який вертався з Молдавії, до себе під позором, щоби перед королем виправдався за свій похід на Молдавію, заручаючи, що нічого йому не станеться. Коли Іван Підкова послухався і приїхав до Львова, приказав його Баторій ув’язнити і на ринку у Львові відрубати йому голову.

Даремне польські пани, які тоді були з королем у Львові, просили за Підковою, представляли, що той запорожець проти Польщі ні в чому не провинився, що це було б корисно для Польщі, коли б на молдавському господарстві засів свій чоловік, котрий би при помочі Польщі прогнав турків і освободив Молдавію від турецького ярма, що Підкова пішов на Молдавію, запрошений самими молдаванами, – ніщо не помогло, і найкращий син Запорожжя поніс смерть на львівськім ринку в 1578 році.

Границі запорозьких земель йшли так.

Від Трехтемирова – наниз Дніпром до Чигирина, а в ширину – по степ; город Самару аж до річки Орел, аж до ногайських степів; через Дніпро і Дніпровий та Боговий лиман на очаківські поля і вгору річки Богу по річку Синюху; від самарських степів через степ до річки Дону.

Ця територія запорозьких земель була поділена згодом на вісім повітів, які звалися паланками. Це були оселі з окремою адміністрацією під управою полковників і сотників, мали свої суди і підлягали Запорожжю й Січі-кошеві, котрий видавав грамоти на поселення. Паланки називалися так: 1) Кодацька, 2) Інгулецька, або Перевозенська, 3) Бугогардовська, 4) Орлівська, 5) Самарська, б) Кальміуська, 7) Протовченська, 8) Прогноївська.

Столицею Запорозької республіки була Запорозька Січ. Вона називалася теж кошем. Тут була верховна влада усього Запорожжя.

Август Жигмонт – Сигізмунд II Август (1520 – 1572) – польський король (з 1530) і великий князь литовський (з 1548). За його правління на о. Мала Хортиця було збудовано замок з метою зміцнення кордонів і припинення втечі українських селян на Запорозьку Січ, ввів реєстрове козацтво, взявши в 1572 р. на службу 300 козаків.

Баторій Стефан (1533 – 1586) – семиградський (трансільванський) князь, з 1576 р. – польський король і полководець. У 1578 р. зробив спробу знищити Запорозьку Січ, пізніше, прагнучи використати козаків проти Росії, збільшив реєстрове козацтво до 600 чоловік.

Трехтемирів – на той час село на правому березі Дніпра в Канівському повіті. Там від 1578 р. існував Успенський монастир, де доживали свого віку старі запорожці.

Город Самара – тепер м. Новомосковськ Дніпропетровської обл. У 1672 р. в Самарі було засновано Самарський Пустинно-Миколаївський військовий монастир – був шпиталем для поранених і старих запорожців.

Джерело: Чайковський А. Сагайдачний. – К.: Дніпро, 1989 р., с. 518 – 520.