А на нашій полонинці дві берези білі

Запис Ю.Федьковича

А на нашій полонинці дві берези білі:

Пішов Семен в гайдамашки на штири неділі.

Пішов Семен в гайдамашки та на рік наймивси,

А цілу ніч за Андрійком з топірцем гонивси.

Іде Андрій попереді, Семен іде за ним,

Та стальовим топірчиком в саму шию затів.

Та єк затів раз у шию, другий замахнувси,

А Андрійко з того місця більше ні кинувси.

Та як єго він зарубав, не було му здвигу,

Здоймив з него одінєчко, го ж пустив під кригу.

Одна ж річка тече горі, друга тече долів,

Та як здоймив одінячко, сам вернув си домів.

Дєдик го си ді питає: – Що там, Семен, чути?

Де ж Андрійко, товаришко? – Вадь пішов у Кути?

Та як пішов, мій дєдику, учера від мене,

А вадь єго ді наймили за Гору вірмене.

– Ой погана ж, Семеночку, натурочка в тобі!

А чого ж бо Андрійкове одінє на тобі?

– Бо я єго, мій дєдику, дуже щиро любив,

Та й у него одінєчко усе собі купив!

Не багато ж си провело, лиш одна неділя,

Аж учули в Бервінкові: стєв Семен Андрія.

Закувала зозулечка на горі рокиті,

Але найшли Андрійчика під ледом істітий!

А у моїм городчику два зелені бучки,

Та занесли Андрійчика до Онуфреючки.

Закувала ми зозулька на високій брамі,

Та відходить пан ватажко і з пушкариками.

Не багато ж бо їх вийшло, лиш чотири люде,

Приповіж си, Семеночку, нічо ти не буде!

– Ой скажу я вірну правду, хоть най зараз гину:

Істєв шию Андрійкові та й пустив під кригу!

Гой Андрійка поховали у вівтаря близько,

А Семенка повісили під Білоберізков.

Гой Андрійка поховали з великим подзвоном,

А Семенка поховали за хітарем гони.

Примітки

Друк. за рукописним збірником (№ 88, арк. 90 зв. – 91).

Кути, Бервінкове, Білоберізка – села на галицькому березі Черемоша.

Хітар, готар (молд.) – межа.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 153 – 154.