Та слухайте, люде добрі, що си наробило

Запис Ю.Федьковича

Та слухайте, люде добрі, що си наробило:

Молодого Бідочука Іватрюки стіли.

Гой бо сидить Іватрючок у Сенюка в хаті,

Та ще й склонив головочку, став си турбувати;

– Гой ти, брате, ти, Сенюку, що ж будем робити?

Нема грошей ні шелюга, відки ж їх узіти?..

Але ж вийшов старий Коваль: – Хлопці, не журіться,

Та за мнов лиш в одно місце в вечер потрудіться!

– Що ж ти, старий Ковалюку, гадаєш робити?

– У Бідочі стадо коней, буде за що пити!

Гой забрали ж Іватрюки всі вороні коні,

А Бідоча молоденький за ними в погоні:

– Гой та стійте, Іватрюки, не робіте кражу,

Бо як вийде дєдик д ватрі – і бігме – що скажу!

Як учули Іватрюки, коники пустили,

А Бідочу молодого топірчиком стіли.

Та як єго, каже, стіли, вни си зажурили,

Ще й зеленим катрафоєм личко ему вкрили.

Гой ковала зозулечка у зелених лозах,

Побіг Палій дати знати до війта Мороза:

– Гой ти, війте, ти ,Морозе, ци днуєш ти в хаті?

Ходім-ко ми в Гребенище хлопців пов’єзати!

Єк они їх пов’єзали, вни си не просили,

Єк тратили на Віжниці, вни заголосили:

– Та не жаль нам сего світа, та ні нам жаль віку,

Але жаль нам на неславу нашего повіту!

Гой ковала зозулечка та ковала-вила:

Тепер же си, годні хлопці, співанка скінчила!

Примітки

Друк. за рукописною збіркою (№ 87, арк. 89 зв. – 90).

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 154 – 155.