Загадала Італія цісарика вбити

Запис Ю.Федьковича

Загадала Італія цісарика вбити,

Та хотіла усі гвери капелями палити.

Та як прийшов пан Радецький, не багато радив,

За дві, за три неділеньці Італію зладив.

Гой утікав цісаричок з міста Кромерижу,

Бо має він на сердечку великую грижу.

Та не тому грижу має, що нема що їсти,

Але тому грижу має, що не мат де сісти.

Ой має ж він їсти, пити, не приймає трунок,

Та пише він до москаля: – Ставай на рятунок!

Москаль єму відписує, що я піти піду,

Нема мені угра бити, як лиш до обіду.

Що ж бо були удіяли наші сапонєри,

Якби не був прислав москаль свої канонєри?

А як прислав своє військо та й свої гармати,

Та стали си в Угорщині мурки розсипати!..

Яке ж було місто славне, яке ж було ладне,

Як оно си називало? – а вадь шо Комарно!

Яке ж було місто славне, мури наокола,

А ніхто ж їх ді не розбив, як лиш цар Никола.

Та як стали у Комарно кульками бриніти,

Заплакали у Комарні угорськії діти.

Та як стали у Комарно кульками свистати,

Ой стали си у Комарні мурки розсипати.

Як розбили ж старий костьол ще й середню браму,

Тогди угре виставили біленькую фану.

А як вийшов старший угрин та й став си просити:

– Подаруйте, люде, світа, не мем вже си бити!

Та як вийшов старший угрин та й впав на коліна:

– Подаруйте, люде, світа, дам бутельку вина!

– Не прийшли ми, угринчуку, твоє вино пити,

Але прийшли по Кошута, житє му узіти!

Перебили ми Кошута, коби то ще й Бима,

Була ж би нам, камратчики, пресвітла година!

Перебили ми Кошута, коби то ще й турка,

Туда ж Кошут бо утікав, як безхвоста курка!

Примітки

Друк. за рукописною збіркою (№ 90, арк. 93 – 94).

Відгомін цієї співанки маємо у поемі «Лук’ян Кобилиця» (т. І, стор. 165 – 170).

Радецький Йоган (1766 – 1858) – австрійський фельдмаршал, начальник австрійського війська в італійській війні 1848 – 1849 рр.

Кромериж – місто в Чехії, куди в кінці 1848 р. було перенесено засідання австрійського парламенту (через те, що у Відні відбувалась революція).

Та пише він до москаля: – Ставай на рятунок! – Росія на прохання австрійського уряду ввела свої війська в Угорщину для придушення національно-визвольної революції 1848 – 1849 рр.

цар Никола – Микола 1-й, російський імператор (1825 – 1855).

Комарно – фортеця на Дунаї (нині розділена між Словаччиною та Угорщиною). В 1848 р. захоплена угорськими революціонерами, відвойована австрійськими і російськими військами в 1849 р.

Кошут і Бем – керівники угорського повстання 1848 року.

Подається за виданням: Народні пісні Буковини в записах Юрія Федьковича. – К.: Музична Україна, 1968 р., с. 150 – 151.