1. Молодий вік святого Николая

Юрій Федькович

Ой радуйся місто, ти місто Натаро,

У Ликійскій земли, а у грецкій царі.

Бо грецкая цара нам славная стала,

Святого Николу на світ сей создала.

А у грецкій царі там жив царь поганий

Валерій, мучитель, ворог християнів.

А буде вже тому тисяч шість сот годів…

Ох, ратуй нас, Христе, від царів-негодів!

Траву потолочиш, трава ся направить;

Царь лукавий здопче і віку позбавить.

А в місті в Патарі жило людей двоє,

Народило ж ся їм дитятко святоє;

Бо тоє дитятко в середи і в пятки

Не хотіло перси материнскі ссати;

А лівії перси ніколи не ссало,

До хресту святого на ніжки воно стало.

А вже у три рочки стало ся просити:

«Позволь, отець-мати, до школи ходити!

Позволь, отець-мати, ходити до школи:

Дитина без школи – діяволске поле.

Дитина без школи, що рільник без поля,

Що ріля без плуга, що гола стодола.

Дитина без школи – вівця без околу,

А риба в безводю, а без цвіту пчоли.»

Отець та ні мати ж му не боронили,

Сина Николая у школу пустили.

«Іди – кажуть, – сину, а з Богом до школи,

Вчися – кажуть – правди тай божої волі!»

А син їх Николай до школи вчащає,

Там учиться правди, добрих обичаїв.

Добрі ж обичаї, то Руси корона,

Спасеніє мира, світа оборона.

Добрі ж обичаї чинять Богу милим

І людям приємним і в світі щасливим.

Добрих обичаїв і Николай вчився,

Святого престола слугов причастився.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 564 – 565.