11. Як ратує святий отець Николай трьох граждан від мечної неповинної смерти

Юрій Федькович

О, пішов Николай та раз у дорогу,

А в місті у Мірі велика тревога.

Велика тревога, бо в місті у Мірі

Був градоначальник, муж злий і невірен.

Велів він невинних граждан трьох узяти,

Велів усім трьом їм голови ізтяти.

Велів усіх трьох їх невинно губити…

Граждане нещасні що мають робити?

О, знали вони, знали, що робити мали:

Отця Николая на поміч призвали.

Та й кажуть: «Ратуй нас, святий Николаю,

Бо марно, невинно всі три погибаєм!»

А градоначальник розлютився дуже,

І крикнув на ката: «Стинай глави уже!»

О, звів же кат лютий свій голий меч горі,

Аж тут ся і стала свята божа воля.

Свята божа воля, то воля велика:

Явився на місці господній владика.

Господній владика, святий то Николай,

Ухопив за меч він та голов рукою.

Тай каже: «Не бійтесь, ви праведні люде!

Невинним Бог всігди до помочи буде.

А хто кого вводить в невинну тревогу,

Во вік віков амінь проклятий від Бога!

А хто на невинних та напасть складає,

То Бог ’го однако як вбійцю карає.

Бо напасть Бог рівно як кров чужу судить.

О, бійтесь страшного господнього суду!

Та судом лукавим людей не судіте,

Бо будете в пеклі на віки горіти!»

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 575 – 576.