2. Як оден бідний чоловік загадав свої доньки до гріха довести, а святий Николай его ратує

Юрій Федькович

Та жив у Патарі муж вельми убогий,

Та мав він три доньки, а більше нічого.

А він собі думат: «Нівідки ми жити,

Хиба ж пішлю доньки за гроші блудити.

То був я богатий, тепер я убогий,

А все мене корчми довели до того.

О, богдай ті корчми зо шумом пропали!

Уже не одного до пекла упхали.

О, богдай тим корчмам вже й слиху не було,

Як вони не одного вже царства позбули.

Як я тепер мушу рідні свої чада

Про хліба кавалок тручати до аду».

Отак той нещасний отець нарікає,

А святий Николай усе тоє знає.

А святий Николай усе тоє чує,

Та там поспішає, де муж той ночує.

А муж той ночує та у своїй хаті;

Святий єму вкинув пук злата в кімнату.

Але ж бо вітцеви в кімнаті не спиться,

Він схопився з одра, за святим спішиться.

«О, ти Николаю, ти святий пастирю,

Ти вибавив с пекла душей аж чотири!»

А святий Николай оттак ему каже:

«Вступися від мене, лукавий ти враже!

Бо дав ти Бог діти не в блуд продавати,

А з ними по правді на хліб заробляти.

Бо хто свої діти лінивства лиш учить,

Проклятіє вічне від Бога получить.

Бо хто свої діти до гріха доводить,

Той чортови пара, той пекло розводить.

Бо хто хоче в світі гріхом хліба їсти,

Той в пеклі на віки пропаде без вісти».

Оттак муж Христовий учить вітця того,

Й до Єрусалима ладиться в дорогу.

Примітки

В виданні Врецьони сю пісню пропущене.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 565 – 566.