5. Як приїхав святий Николай до Єрусалима
і як єму ся двері церковні самі отворили

Юрій Федькович

Приїхав Николай до Єрусалима,

А двері церковні самі ся втворили.

А святий Николай упав на коліна

У гроба святого господнього сина.

«Христе Боже, каже, господній ти сину.

Позволь на покуту пійти у пустиню!»

А Син божий каже: «Ти мій Николаю,

Тобі на пустиню іти не зволяю.

Тобі на пустиню іти не зволяю,

А в місто, у Міру, тебе посилаю.

Бо не лиш на пущи мож царства добути,

А жити у світі – ще більша покута.

Лиш треба по правді у світі тім жити,

Та Бога просити та рук доложити.

Та Бога просити, гріха уникати,

З лукавим злочинцем у спіл не ставати.

Бо грішник лукавий – то брат є діявол,

На то лиш гадає, би царства тя збавив.

На то лиш гадає, на то засідає,

Як лев той ричащий людей пожерає.

О, не жре він тіло, але жре він душу

Діяволсков силов, сатансков покусов.

О, люде, не йдіте в лукаві совіти,

Бо збавлять вас неба і збавлять вас світа!

Бо грішнику горе і в світі тривати,

Як пил той по поли, так мусить скитатись.

Бо грішнику горе і ніч перебути,

Діявол як вихор душев єго крутить.

Діявол ниві крутить і серце пече му,

Нему єму мира, нема єму стриму.

Нема єму мира, нема супокою,

Діявол-мучитель пече го золою.»

Отак Николая Христос научає,

У місто у Міру єго посилає.

Примітки

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 568 – 569.