Православні христіяне!

Юрій Федькович

Бували такі часи, що у нашім рускім краю навіть ніхто і не знав, що то є корчма або що то є горівка. У буддень працювали люде, що аж сонечку весело було на руску землю подивитись, а у неділі та свята ходилося до церкви святої, а прийшовши с служби божої читалося священні і инші добрі книги. А коли навтямилось читане, то бралося ліру в руки і співалося побожні або инші честні пісни, бо давних давен була у кождій рускій хаті ліра, і у кождій рускій хаті співано, що аж Бог радувався.

А тепер? Ліру можна побачити хиба лиш у якого сліпого старця, що голоден село від села плетеся, доки аж де під плотом не загине, бо побожні і инші честні пісни тепер уже нікому і не в голові. Тепер коби лиш у корчмі який Циган або який пянюга на скрипці затирлигав, аби було при чому дорогих чобіт дерти, або пяницям таке плюгавство приспівувати, що аж сором світу і рускій земли.

Отак то, пожалься Боже, тепер заводиться. Да то инак має бути, инак повинно бути. Корчмам має на нашій рускій земли слих пропасти, а старовіцке честне жите назад вернутися. Замість корчемних скрипок має у кожду руску хату ліра загостити, а замість обридлих нісенітниць має бути чута честна руска пісня, чи то во славу божу і угодників Єго, чи то во честь руского народа і славних єго мужів. А аби діло з Богом начати, подаємо тут дванацять пісень во честь святого Отця Николая, і співаються они на такий самий голос, що звичайно співають діди-лірники свої набожні пісни, от на примір за святу Варвару.

А при тій оказії дуже радимо, аби собі молодші люде кождий ліру справив, бо ліра є орган і не дорогий і дуже легко навчитися на нім грати, так що хто спосібний, то за одну неділю і навчится. А найліпший початок буде, як справить собі кожда громада для своєї школи ліру, бо можна надїятися, що кождий руский ревний і щирий учитель не пожалує того немногого труду, аби і сам навчився на тім органі грати, і цікавійших старших хлопців виучив. За пісни ми постараємося, а раду, як і де би собі можна добру і дешеву ліру справити, дасть товариство «Просвіта» у Львові з охотов кождому, хто лиш листом запитає.

Поможи Боже і святий Отче Николаю, аби ся наша гадка не впала на ялову землю, і аби много – много честних руских громад, людей і учителів ласкаві були нас своїми листами мило затруднити.

Примітки

Отсей поклик, у якому Федькович висловлює провідну думку, що кермувала ним при укладаню пісень, які входять у сю збірку, був поміщений тілько в першім виданні пісень про сьв. Николая при кінці (стор. 29 – 31). Кладемо його тут на чолі всеї збірки.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 562 – 564.