Над Прутом

Яків Головацький

А нуте, нуте, бистренький Пруте,

Весело мені заграй!

Чи я сподівся тебе взглянути,

Втогід сказавши «прощай»?

Я мав надію, заким минеться

Одно літенько, зима,

І моя доля вже розів’ється,

Що й мені засяє весна.

А нині тебе з тов тугов вітаю,

З яков прощав-єм вторік;

Одну лиш гадку у серці ховаю,

Що в молод розвилася вік…

Молоді літа – калинові луги –

Цвіли розкішно, як рай;

Весняні цвіти, зелені смуги,

Як сльоза чистий ручай!..

Цвіти опали, краса змарніла,

Загибло зерно і плід!

Надіє мила, чо-сь голубила,

Коли-сь зрадила впослід?

Вона ся лестить, вона ласкає,

За собов вабить мене;

Цвітом бликає, рученьку подає,

Хочу не хочу – веде.

І так я блуджу, світами гоню,

Нігде спокою нема,

Молоді літа в клопотах роню –

Пропала моя весна!..

Милая весно, красно-сь воскресла

На мою гірку печаль:

Усему-сь світу радість принесла,

А мені тугу і жаль!

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 156 – 157.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки», ч. 2, с. 121 – 122.

На слова вірша написав музику композитор І. Лаврівський.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 560.