Річка

Яків Головацький

Чом, річенько домашняя,

Так пливеш поволі?

Чом водиці не розлієш

З берегів на поле?

Годі плисти самотою,

Час вже тугу збути:

Шуми, гуди хвиленькою,

Щоб далеко чути!

«Як же мені, рідний сину,

Не плисти поволі?

Високії береженьки,

Ще й рівненьке поле.

Я би в фалю загриміла,

Та водиці мало;

Зато гладке личко моє

Чисте, як чюркало.

Були тучі, дощі, громи,

Води забриніли;

Що ж!.. Підрили береженьки

й воду сколотили.

Лучче плисти потихоньки,

Та певненьким ходом,

Оминати островоньки,

Каміння й колоди.

Так поплину тихо, смирно,

Без шуму, без горя;

З личком чистим, незмученим

Чей дійду до моря!»

Примітки

Подається за виданням: Твори Маркіяна Шашкевича і Якова Головацького, з додатком творів Івана Вагилевича і Тимка Падури / ред. Ю. Романчук. – Льв. : Просвіта, 1913 р., с. 155 – 156.

Примітки М. Л. Гончарука

Вперше надруковано в альманасі «Вінок русинам на обжинки», ч. 2, с. 119 – 120.

На слова вірша написали музику композитори С. Воробкевич, а також І. Лаврівський.

Подається за виданням: Українські поети-романтики – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 560.