Варена

Євген Гребінка

Disparaisser, on vous l’ordonne,

Rótis pompeux, fins entremets!

J.-B. Radet

Геть галушки, з стола печене,

Знімайте божий хліб і сіль,

І сало, з яйцями пряжене.

Варену, хлопче, при на стіл!

Хай чарка забрязка, хай весело буде!

Нехай погуляють хрещенії люде!

Із нас тихенько кожний їсть,

Як тілько що обід почнеться,

А як хлиснуть по п’ять, по шість,

Де в бога річ та набереться:

Регочуться дуже, мов бджоли гудуть,

Вигадують штуки і всячину гнуть.

Хто баляндраси точить дівці,

Хто лає подушне й мирське;

Там Опанас Грицьковій жінці

На ухо шепче щось таке,

А та червоніє, мов повная рожа,

І каже тихенько: «На що се похоже».

Маруся дівка страх плоха,

Зовсім мов панна, хоч за книжки,

Сором’язлива вже така…

Що ж? Випила із медом трішки,

Не та стала дівка – до хлопців цокоче;

Як ясочки, грають Марусині очі.

На єї дивиться Андрій

Та позирає все в віконце

І думає, коли б швидчій

За гору заховалось сонце.

В вікно він погляне, на дівку моргне,

Вона усміхнеться, плечима здвигне.

Їси собі до очкура,

А в горі їжа не порадить.

І тілько що хіба з добра

На животі тобі завадить.

А вип’єш півкварти – завійна пройшла

І знову весела твоя голова.

Я маю думку вже таку,

Що краще жить було б на світі,

Якби обідать нашвидку,

А потім по півночі пити.

Давайте ж варену, хай весело буде!

Нехай погуляють хрещенії люде!

1834

Примітки

Вперше надруковано в альманаху «Осенний вечер», Спб., 1835, с. 185 – 187.

Автограф невідомий.

Подається за першодруком.

Раде Жан-Батіст (1751 – 1830) – французький драматург, автор численних комедій і водевілів.

В іншій редакції вірш опубліковано М. Ф. Комаровим у журналі «Киевская старіша», 1886, кн. 9, с. 176 – 177:

Давайте варену!

Хай весело буде,

Нехай погуляють

Хрещенії люде.

Із нас тихесенько кожний їсть,

Як тілько що обід почнеться;

А як хлиснуть по п’ять, по шість,

Де в бога й річ та набереться.

Балакають дуже,

Мов бджоли гудуть,

Вигадують штуки

І всячину гнуть.

Хто баляндраси точить дівці,

Хто лає подушне,

Хто мирське,

Там Опанас Грицьковій жінці

На ухо каже щось таке.

А та червоніє, мов повная рожа,

І каже тихенько: «На що се похоже?»

На неї дивиться Андрій

Та позирає все в віконце,

І думає він: коли б мерщій

За гору заховалось сонце!

В віконце погляне,

На неї моргне,

А та усміхнеться,

Плечима здвигне…

Я маю думку вже таку,

Що лучче б жить було на світі,

Якби обідать нашвидку

А потім до півночі пити.

Давайте ж варену!

Хай весело буде,

Нехай погуляють

Хрещенії люде!

(Записано М. Ф. Комаровим в усній передачі від одного з сучасників Є. Гребінки, який, у свою чергу, чув цей вірш від А. Кузьмича, що спілкувався з автором у 1840-х роках у Петербурзі.)

Подається за виданням: Гулак-Артемовський П.П. Поетичні твори. Гребінка Є.П. Твори. – К.: Наукова думка, 1984 р., с. 161 – 162.