Як сумно зробиться тобі

Михайло Харишин

В погідний надвечірок літній,

Згадай про ті маленькі квіти

В твоїм комп’ютернім вікні.

Можливо десь, через роки,

В осінній дощ чи навесні,

Згадай ромашки нескладні,

Що малювались від руки.

Або ту панночку жоржину

В темно-вишневому вбранні,

Що легко далася мені,

Наповнену життям калину.

Згадай у затінку кафе,

І звичний торт «Наполеон»,

Розмову тиху в унісон

Під ароматний «Nescafe».

Згадай слова буденні, чисті,

Що ехом линули до тебе,

І десь губилися у небі,

Немов корали у намисті.

Якщо тепло огорне груди,

Світліше стане на душі,

Тож недаремні були дні,

І ті римовані етюди.

11.06.2014, Київ

Лист на сайт