Сувенір

Михайло Харишин

Навколо чути сміх і гам,

І розумієш, що не сам,

Та час від часу заглядаєш в мережу,

І виглядаєш саме ту.

Що раптом увійшла в твоє життя,

Змінила звичний хід буденних дум,

Принесла серцю запізніле каяття,

Й солодкий щем, солодкий сум.

Від дотику її руки

Десь розчиняються роки,

Від безкорисного її тепла

Кудись діваються літа.

Минуть роки та, знаю, назавжди

Залишиш в пам’яті своїй турнір,

Де в нагороду приз отримав ти

Цей незвичайний сувенір –

Її, що раптом увійшла в життя,

І огорнула серце в ніжний сум,

Згадати змусила забуті відчуття,

Солодкий щем солодких дум.

Вона, мов, музою була,

В світ привела, де почуття,

І в журавлину тиху осені пору

Ти пригадаєш знову ту,

Що раптом увійшла в твоє життя,

Змінивши сталий хід буденних дум,

Принісши серцю запізніле каяття

Й солодкий щем, незвичний сум.

Минуть роки та, знаю, назавжди

Залишиш в пам’яті своїй турнір,

І приз, що в нагороду виграв ти –

Цей незвичайний сувенір.

31.12.2013, Київ