На серці зимно

Михайло Харишин

На серці зимно, неспокійно,

І вкрилась попелом душа,

Хвилини тягнуться повільно,

Вона пішла, її нема.

Відбиток сірий павутиння,

Застигла тінню мережа,

В її словах глухе відлуння

Того, чого уже нема.

Її нема, відкинь печалі,

Нещирі сльози співчуття,

В її очах крижини сталі,

Вона пішла, без вороття.

Чи треба серцю шкодувати

За тим чого уже нема,

Вона пішла, щоб нагадати

Про найсвітліші почуття.

Вона пішла, як примха долі,

Як пролісок серед зими

Зігріла серця мрії кволі,

Й пішла, тепер вже назавжди.

27.12.2013, Київ