Прописні істини

Софія Малильо

До людськості джерел тривожно і тремтливо

В жаданні правди припадає дух.

Там полумінь добра іще не вщух,

Хоч зло його витоптує зрадливо.

Народи йдуть дорогою трудною,

Підносяться снагою творчих мас,

Невтомним генієм найкращих з-поміж нас,

Що бачать далі й кличуть за собою.

Та скільки лих безпам’ятно жорстоких,

Непозабутніх у віках страждань,

Гірких, навік гірких розчарувань

Завдали людству люті лжепророки!

Хай досвід той дорогу нам простує,

Щоб лжемойсеїв більше не було!

У правди полум’ї нехай згоряє зло,

Бо лиш добро вселюдськість порятує!

18/III-1990.