Лихе віщування

Панас Мирний

Позлітались ухатії сови,

Заквилили сумно сичі,

Собаки голоднії знову

Завили удень і вночі,

І хмари, як ворон той, чорні,

Насупившись, вгору пливуть…

Їх блискавки ріжуть огненні,

В їх громи страшенно гудуть…

Йде-суне лихая година,

Пригнічені люди мовчать.

Задума їх голови вкрила,

В їх острахом очі горять;

А серце, б’ючися об груди,

Важкий вибива перебій…

О рідная земле! чи буде

У тебе хоч трохи спокій?

Чийсь голос іздалека лине,

Мов з вітром гомоне трава:

"Без волі – все живеє гине,

Без волі – і я не слуга".

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 230). Цей і дальший вірші записано на одному аркуші з перекладом вірша у прозі "Поріг" І. Тургенева. Датується орієнтовно 1905 р.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 65 – 65.