«З трухлим осередком, гнилою корою...»

Панас Мирний

З трухлим осередком, гнилою корою

Стоять віковічні дуби,

Потайно гомонять, трясуть головою,

Мов сердяться, ждучи біди.

А під ними молодь з дрібною листвою

У тіні без світу росте

І теж неспокійна, сама між собою

Гомоне, бджола мов гуде.

Гуде і з напругою преться угору,

До неба, де сонце ясне

І сяє, і гріє посеред простору,

Життя розсіває рясне.

"До світу! До сонця! – вигукує молодь, –

Ну, разом, беріться усі!

Допік до живця нам безпросвітній морок".

Примітки

Друкується вперше за автографом (ф. 5, № 230). Датується орієнтовно 1905 роком. Вірш, очевидно, иезакінченнй.

Подається за виданням: Панас Мирний (П. Я. Рудченко) Зібрання творів у 7 томах. – К.: Наукова думка, 1971 р., т. 7, с. 65.