Баба Параска та баба Палажка

Іван Нечуй-Левицький

Оповідання

1874 року.

Примітки

Оповідання «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі» вперше надруковано в газ. «Киевлянин» від 24.1 1874 р. (№ 11, стор. 1 – 3). У трьох попередніх номерах «Киевлянина» (8, 9, 10) друкувалось у російському перекладі оповідання «Рибалка Панас Круть». У примітці від редакції зазначалось:

«Чтобы познакомить наших читателей с слогом этого писателя (тобто Нечуя-Левицького. – Упоряд.), мы поместим в одном из ближайших №№ «Киевлянина» его весьма типичный и исполненный юмора этюд украинских нравов на малороссийском языке…»

Йшлося про оповідання «Не можна бабі Парасці вдержатись на селі». Публікація оповідання супроводжувалась приміткою редакції:

«По обещанию предлагаем читателям юмористический бытовой этюд г. Левицкого в оригинале, на малорусском языке, который в подобного рода очерках, собственно, не переводим».

Цього ж року оповідання було видано у Києві окремою книжкою, передруковано у виданні «Повісті Івана Левицького» (К., 1874, стор. 336 – 348) та журн. «Правда» (№ 5, стор. 196 – 203).

Оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» вперше надруковано в журн. «Правда» (1875, № 2, стор. 906 – 914) та видано того ж року у Києві окремою книжкою.

1882 р. обидва оповідання були перевидані у Києві окремими книжками.

1886 р. І. С. Нечуй-Левицький підготував нове видання обох оповідань, доповнених рядом епізодів і об’єднаних спільною назвою «Баба Параска та баба Палажка». Він отримав цензурний дозвіл на друкування:

«Повесть была уже три раза разрешена Главным управлением к печати. Новые вставки, сделанные автором для нового издания, не представляют ничего противоцензурного» [ЦДІАЛ, ф. 776, оп. 20, спр. 28, ч. ІІІ, 1880, стор. 104.].

1887 р. обидва оповідання під назвою «Баба Параска та баба Палажка» були вперше надруковані разом у виданні: «Повісті Івана Левицького. Т. І. Баба Параска та баба Палажка» (К., 1887).

1892 р. оповідання були визнані цензурою «безусловно неудобными к перепечатанию» як такі, що «от начала до конца переполнены грубыми выражениями, близкими к циничной брани», «оскорбляющие своим изложением чувство нравственного приличия» [ЦДІА УРСР, ф. 294, од. зб. 214, стор. 25].

Лише 1898 р. цензура дозволила оповідання до друку у томі І творів І. С. Нечуя-Левицького «Повісті й оповідання». Цензурних втручань у текст оповідань не було.

З незначними авторськими правками в тексті під назвою «Баба Параска та баба Палажка» оповідання виходили в 1901 і 1906 рр. окремими виданнями, ввійшли до тома І творів І. С. Нечуя-Левицького видання 1899 р. та до тома І творів І. С. Нечуя-Левицького видання 1909 р.

Оповідання друкуються за виданням: «Нечуй-Левицький. Повісті й оповідання», т. І, вид. 2, К., 1909, стор. 159 – 185.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1965 р., т. 3, с. 5 – 26.