Дві московки

Іван Нечуй-Левицький

Повість

Примітки

Вперше надруковано в журналі «Правда» (Львів) за 1868 р., № 8 – 13. Попередні видання творів Нечуя-Левицького відкривались оповіданням «Рибалка Панас Круть». У нашому виданні ця традиція порушується з таких міркувань: «Дві московки» – один із перших написаних Нечуєм-Левицьким творів і, крім того, його перший друкований твір. Про те, що «Дві московки» написані раніше, ніж «Рибалка Панас Круть», письменник повідомляє у листі до О. Кониського від 19 квітня 1876 р.: «В Полтаві я написав «Дві московки», в Каліші «Рибалку», в Седлеці «Причепу»… [Журн. «Життя і мистецтво», 1920, № 2, стор. 66] До того ж, видаючи першу збірку своїх творів («Повісті Івана Нечуя, т. 1, у Львові, коштом автора», 1872), Нечуй-Левицький відкрив її повістю «Дві московки».

На Наддніпрянській Україні в зв’язку з посиленням цензурних утисків повість була видана лише 1882 р.

Як свідчить сам письменник у листі до О. Кониського від 6 травня 1876 р., у 1876 р. повість була дозволена цензурою. Але незабаром вийшов царський указ про заборону друкування книг українською мовою, і київська друкарня Фріца, де набиралася повість «Дві московки», звернулась за роз’ясненням до Головного управління в справах друку. Повість була заборонена як така, що суперечила другому пунктові царського указу від 18 травня 1876 року: не відповідала загальноприйнятим нормам російського правопису.

У 1877 і 1880 рр. Нечуй-Левицький звертається до Головного управління в справах друку з проханням дозволити видати твірі, але безрезультатно. У 1881 р. письменник знову подає повість до цензури і на цей раз дістає дозвіл з умовою, щоб при друкуванні не було допущено відступів від загальноприйнятого російського правопису.

Маючи намір перевидати повість, Нечуй-Левицький у 1886 р. змушений був ще раз подавати її до цензури. Дозвіл був даний з такою ж умовою, як і минулого разу, але цензор зробив одну купюру – зняв у повісті передостанній абзац: «Йшли горожани…» – до слів: «Пройшла чутка…»

У відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка зберігається список повісті, зроблений рукою В. Лукича (ф. 61, № 301), а також список невідомою рукою російською мовою (ф. 11, № 1).

При підготовці повісті до нових видань Нечуй-Левицький проводив велику роботу над текстом. Особливо це помітно у виданнях 1872 і 1887 рр. У виданні 1872 р., зокрема, зазнав значних скорочень цілий ряд описів, діалогів і монологів Марини, які були надто багатослівні і перенасичені фольклорно-пісенними деталями. Ще значніші зміни були зроблені у виданні 1887 р., але вони мали вже інший характер. Тут письменник здійснював звичайну мовностилістичну правку, знімав окремі слова й вирази, замінював їх новими, більш точними, переробляв цілі речення.

Подається за текстом останнього прижиттєвого видання: «Повісті Івана Левицького. Дві московки. Повість», вид. 2, К., 1887, з відновленням цензурної купюри за виданням 1882 р. В нашому е-перевиданні розділам повісті дано назви.

Подається за виданням: Нечуй-Левицький І. С. Зібрання творів у 10-и томах. – К.: Наукова думка, 1965 р., т. 1, с. 51 – 101.