24.06.1870 р. До В. В. Ковальова
| Ялта | Ялта, 24 іюня 1870 р. |
Щирий Добродію Віктор Васильевич!
Отеє перед вами стоїть братуха мій старший, Григорій Васильевич; живе він у Каменці-Подольськім, служить у Д. Як. Колбасіна, та у його через добрих людей ласки не має. Зразу був у його вінницьким бухгалтером, а тепер зійшов на простого писаря при канцелярії Колбасіна, – тепер у його і служба дарма пропадає, та й грошей бігма. Приїжджав він до мене за порадою у сім ділі, но я луччої поради не міг йому дати, як тільки поїхати до Вас в Одесу і попитаться, чи нема хоч у Вас, у Тимченка в Одесі, якого-небудь штатного місця для його. Чоловік – мій брат – не академік, но щоти і порядки акцизнії знає, до діла не лінивий, пить не любив і не любить, і пише не без товку: одна його біда, що він на словах неговіркий і тим не в шанобі у товариства і у начальства. Коли найдеться потрібним взять його спершу на пробу, то він піде служить до Вас і на пробу; а коли тепер у Вас штатного місця немає, то, будьте ласкаві, не забудьте його, коли такеє місце у Вас буде неподалек Одеси.
Кланяйтеся од мене і попросіть од себе і од мене об сім ділі добродія Тимченка.
Неділі дві тому назад був у нас наш дід Николай Іванович Костомаров з жінкою Василя Михайловича Білозерського, но тільки Лазаревський та я щасливі були його бачить. Він простував на Одесу, питав про одеських земляків, і я говорив йому про Вас, про Б-го і про других; не знаю тільки, як Одеса його стрітила і приймила; я Б-го звістив телеграмою на його телеграму, і думаю, що Ваша Одеса далеко лучче його прийняла, як наша убоголюдная Ялта.
Читав я йому частину «Іліади» – похвалив, спасибі, і казав діла не покидати. А що ж там у Вас поробляє «Війна жаб з мишами»? Пора би уже Ніщинському свою війну кінчати, бо, кажуть, начинається уже другая такая ж страшная війна між французами та німцями.
Кланяйтесь йому сими словами. А буввани жидівські? чи їх прочитав хто, чи ні ще й досі?
Кланяюсь Вам, щиро люблячий вас Ст. Руданський.
Петро Федорович здоров і кланяється Вам; він щопошти гризеться з сімферопольським своїм начальником і – одгризається.
Примітки
Вперше надруковано у львівському журналі «Зоря», 1886, ч. 6, стор. 97. Автограф невідомий. Подається за першодруком.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 370 – 371.