Чорний кольор
Переспів Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
(з польської)
Щоб співати кольор чорний,
Дала-сь голос свій,
І, тобі їдній покорний,
Я співаю кольор чорний,
Бо то кольор мій!
Життя моє сумне було,
Як і кольор той!
Як згадаю то, що було,
То, що було й не минуло, –
Вмиюся сльозой!..
І тепер я сиротою, –
То єсть певна річ!
Нема серденьку покою,
Воно сумне, як порою
Осінняя ніч…
І чекає життя чорне
Сироту, мене;
Бо як мила не пригорне,
Як гадаю, життя чорне,
Як смерть, не мине.
І по смерті не заплаче
Ніхто в чужині,
Хіба чорний крук закряче,
Чорна хмаронька заплаче
Дощем по мені.
Тяжко, тяжко, що на гробі
До судного дня
Не прийде ніхто в жалобі,
Не подумає на гробі,
Хіба ніч їдна.
18 марта 1854 года. Кам[енец]-Подол[ьский]
Примітки
Вперше надруковано у львівському журналі «Зоря», 1893, ч. 2, стор. 29. Подається за автографом «Співомовки 1851 – 1856», стор. 50 – 50, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 199 – 200.