Явір
Переспів Степана Руданського
Варіанти тексту
|
||
(з чеської)
Гнала мати дочку
В неділю раненько:
«Іди ти по воду,
Моя Ганнусенько!
По воду студену,
Під липу зелену!..»
Пішла, пішла Ганя
Під липу зелену,
Під липу зелену
По воду студену,
Но ще для дівчини
Високі цебрини!
Дівча не вертає,
Матінка чекає.
«Пішла ж бо ти, доню, –
З серцем промовляє. –
Бодай не вернулась,
В камінь обернулась!..»
Відро скаменіло
Мармуром біленьким.
Дочка здревеніла
Явром зелененьким.
І камінь біліє,
Явір зеленіє…
Ішли два молодці,
Обидва бурлаки,
Обидва і браття,
Браття і співаки.
Явір оглядають,
Разом промовляють:
«Що-сьмо, милий брате,
Світа ісходили,
Явора такого
Ще не находили!..
Хіба, пане-братці,
Вломим по гіллячці.
І їдну вламали,
Диво увидали:
Дерево й гілляка
Кров’ю закипали.
Другу лиш нагнули,
Вже й слова почули:
«Урвіть по листочку,
Вломіть по гіллячці,
Лиш серця не раньте
Дівчині-біднячці!
Возьміть, мамі дайте,
Мамі заспівайте:
«Закляла ти, ненько,
Свою дочку рідну,
Тепер подивися
На ї долю бідну:
Ото гілляченьки
Із її рученьки!..
Закляла ти, ненько,
Свою дочку рідну,
Тепер полюбуйся
На ї долю бідну:
От тобі листоньки
З її головоньки!..»
Пішли два співаки
Помежи хатами,
Прийшли під віконце
Недоброї мами.
Під віконцем стали,
Жалібно співали.
Заридала мати:
«Не грайте, не грайте!
Мому серцю туги
Та не завдавайте!
Бо й так тугу маю,
Що дочки не маю!..»
3 апріля [1858]
Примітки
Вперше надруковано у львівському журналі «Зоря», 1893, ч. 6, стор. 114 під назвою «Заклята дочка». Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 28 – 29, звор., і «Співомовки 1861», стор. 89 – 91. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1973 р., т. 2, с. 203 – 205.