Чорт
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Приглянувся ксьондз-добродій
До чужої жінки.
Посилає що день божий
Фіги та родзинки.
Посилає, все питає,
Коли згода буде?
Коли її чоловіка
Удома не буде?..
Але жінка не з тих жінок:
Подарунки брала,
А ксьондзові усе-таки
Слова не давала…
Далі видить: треба дати –
Нічого робити!
Тілько вона замишляє
Ксьондза підголити…
Каже мужу. Муж навмисне
Зрання виїжджає,
А вона тут повну скриню
Сажі насипає.
Насипала, зачинила,
В печі розпалила
Та нібито на вечерю
Ксьондза запросила.
Ксьондз приходить, скинув габіт,
Жарти починає…
Помаленьку, помаленьку,
Вже й перевертає…
Помаленьку, помаленьку,
Ба, вже і за діло…
Аж тут раптом коло хати
Щось загуркотіло.
«Ах, нещастя! – жінка каже, –
Кінець мого віка!
Чи не лихе ж притащило
Мого чоловіка!
Іскидайте живо шмаття,
Живо розбирайтесь,
Та от скриня коло лави,
У скриню ховайтесь!..»
Ксьондз скидає, й помагає
Сама господиня,
І в минуті з голим ксьондзом
Зачинилась скриня.
Входить в хату і господар,
Нібито не знає;
Постелив собі на скрині
Та й спати лягає…
Лежить собі на тій скрині
Та й став промовляти:
«А що, жінко, та узавтра
Тра скриню продати.
Коло нас тут недалеко
Торговиця буде,
Повезу її, до лиха,
Може, куплять люди!»
«Нащо тобі продавати? –
Каже молодиця, –
Нехай собі буде вдома,
Може, пригодиться!»
«Пригодиться, пригодиться…
А знаєш мовчати?
То ж не твоя, моя скриня!
Я хочу продати!»
І обоє господарі
Разом замовчали;
Помовчали, помирились
Та й позасипали…
Устав рано пан господар,
Коні запрягає,
Вивалює на віз скриню,
Коні поганяє.
Їде собі на ярмарок
Скриню продавати…
Але їде пан з жоною
До костьолу, знати…
Оглядає та й питає:
«Що везеш, Іване?»
«Везу скриню, – Іван каже, –
В скрині чорта, пане!»
А тут пані обернулась
Та й панові каже:
«Popros, duszko, tego chlopa,
Niechaj on pokaze!»
«А який то чорт у тебе?
Покажи, Іване!»
«Дайте хіба рублів копу,
То покажу, пане!»
Вилічив пан йому гроші,
Іван ізлізає,
Бере гроші у кишеню,
Скриню відмикає.
Як вискочить ксьондз із сажі!..
Боже, твоя воля!
Світу божого не бачить,
Біжить через поле!..
А тут пані у долоні:
«Ach moje serduszko!
Popatrzaj sie, popatrzaj sie!
Jeszcze j samiec, duszko!..»
17 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано в виданні: «Твори Степана Руданського. Том І. У Львові, 1895», стор. 154 – 157. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 78, звор. – 80, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 166 – 169.