Піп у ризах
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Шиє собі по ярмарку
Молодчина жвавий,
Підглядає, то в батюшки
Гроші у халяві.
Та і гроші ж то хороші,
Самії дукати;
«Будь що буде, – промовляє, –
А треба дістати…»
Сюда-туда повернувся,
Видумує штуку,
Підступає до батюшки,
Цілує у руку.
«Батюшечко, – став казати, –
Вчиніть мою волю!..
Потрудіться на часочок
До краму зо мною.
Я – най буде невимовно –
Ризи вибираю,
Та, як бачте, ані міри,
Ні ціни не знаю…»
Пішов батюшка до краму,
Ризи вибирає,
Вибрав самі щонайкращі,
На себе вбирає.
А той присів коло нього,
Ніби поправляє,
А тут тілько від калитки
Ремінці збирає.
Шарп калитку… та у ноги..
Піп до нього хоче.
А купець його за ризи:
«Пагаді, паноче!»
Заким то він обернувся,
З себе ризи скинув…
А той давно з його грішми
Десь, як вітер, згинув.
17 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1895, ч. 9, стор. 170. Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 77 – 77, звор.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 164 – 165.