Чужа дитина – не рідна
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Журилися муж з жоною,
Шо дітей не мали;
Далі взяли та й на старість
Сироту прийняли.
Росте тая сиротина,
Так їм помагає!
Але старий, як чужому,
Все не довіряє.
«Мабуть,– каже,– не даремне
Примовляють люди,
Що дитинонька чужая
За рідну не буде!..»
Доростає літ дитина,
Вже пора,б женити,
Пора б уже господарство
З сином поділити.
Але старий дуже хоче
Щирість його знати
І задумує, як сина
На спробунок взяти.
Повертає раз від пана
Та й став говорити:
«Жінко мила, сину милий,
Годі мені жити!
Розгнівався пан на мене,
Повішати хоче!
І я завтра, як той злодій,
Сплющу свої очі.
Достань, жінко, в скрині гроші,
Треба поділити…
Треба свою остатнюю
Волю учинити».
Стара, бідна, як дитина,
Плаче і ридає;
Бере ключі у старого,
Скриню відмикає,
А у скрині казан грошей –
Самії дукати!..
Ледве-ледве старий з сином
Здужали підняти.
Висипали на підлогу,
От старий сідає
І з дукатів.штири купи
Рівних нагортає.
І говорить: «Перша купа
На похорон буде,
Щоби мене, як годиться,
Пом’янули люди!
Друга купа тобі, жінко,
Тобі, моя мила!
Бо ти мене, як матінка,
Старого любила!..
Третя купа нехай буде
Тобі, милий сину:
Ти був мені, милий сину,
За рідну дитину.
А четверта купа грошей
Най буде для того,
Хто на шибеницю взавтра
Потягне старого!..»
А синочок ісхопився,
За гроші рукою:
«Я потягну вас, татуню!
Най будуть за мною!»
Здихнув старий та й заплакав:
«Правда, правда, люди,
Що дитинонька чужая
За рідну не буде!..»
18 апреля [1858].
Примітки
Вперше надруковано в ж. «Зоря», 1894, ч. 4, стор. 81, під назвою «Чужая дитина не то, що рідна». Подається за автографом «Співомовки 1857 – 1859», стор. 84, звор. – 86.
У автографі «Співомовки 1861», стор. 30 – 31, вміщено зовсім інший варіант приказки під назвою «Дитина».
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 178 – 180.