Чи високо до неба?
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Що п’ять верстов – то й коршомка:
Нічого й лічити!..
Бо п’ять верстов як проїдеш,
Треба й відпочити!..
Ото їдуть із ярмарку
Двоє господарів,
У кожного віз порядний,
Воликів по парі.
Їдуть собі помаленьку,
Грошенята мають,–
Полягали на соломі
Та й думу гадають…
Далі їден пробудився
З глибокої думи,
Повернувся на соломі:
«Чи спиш,– каже,– куме?»
«Що говориш?» – другий каже.
«Чи спиш, я питаю?»
«Та не сплю ще,– каже,– куме,
Тілько що дрімаю!»
«Не дрімай же на годинку
Та глянь проти неба!
Скілько б верстов так до неба
Проїхати треба?»
«Та бог його святий знає
І добрії люди…
Я думаю, що не більше,
Як п’ять верстов буде».
«Гутю, куме! та се баба
Тобі набрехала:
Та якби п’ять верстов було,
Там коршма б стояла!»
5 февраля [1859].
Примітки
Вперше надруковано в тижневику «Русский мир», 1859, № 48. Автографів два: «Співомовки 1857 – 1859», стор. 105, звор. – 106, і «Співомовки 1861», стор. 4 – 5. Подається за автографом 1857 – 1859 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 188 – 189.